18 серпня 1948 року у тюремній лікарні київської Лук'янівської в'язниці помер австрійський ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Льотрінґен, відомий також за псевдонімом Василь Вишиваний. Він підтримував український національний рух, під час визвольних змагань він на боці Української Народної Республіки, очолював Легіон Українських січових стрільців і виступав за створення незалежної української держави.

Турецький капітан і корейська дівчинка разом читають американські комікси під час Корейської війни, 1951 рік, Сеул.

У жовтні 1950 року Туреччина відправила до Кореї бригаду чисельністю близько 5 тисяч військових. Рішення про участь у Корейській війні було продиктоване прагненням Анкари зміцнити відносини зі США та ООН, а також отримати підтримку для вступу до НАТО. Турецька бригада воювала під командуванням 25-ї американської дивізії, і вже наприкінці листопада вступила в бої проти китайських військ. Найвідомішими стали бої під Кунурі у листопаді 1950 року, де турки стримували наступ переважаючих сил противника, битва за Кум'янджан-ні, бій під Чхорвон, оборона Тхегьонні, атаки на Бархар-Кумхва, битва за комплекс Невада.

За час війни через Корею пройшло кілька ротацій турецької бригади — загалом понад 20 тисяч військових. Втрати становили понад 700 загиблих і близько 2 тисяч поранених. Турецькі військові залишалися в Кореї до 1954 року, а символічний контингент — до 1960 року.

Фото часів Другої світової.

1. Збиральниця-"стаханівка" М. Кольчугіна оглядає 120-мм мінометні міни на уральському заводі.
2. Конвеєрне складання пістолетів-кулеметів ППШ на заводі в Москві. На передньому плані праворуч - бригадир комсомольсько-молодіжної бригади В. Баранова.
3. Працівниці молодіжної фронтової бригади К. Іванової виготовляють 120-мм мінометні міни. (уральський завод)
4. Працівниці технічного контролю в цеху заводу за прийманням готових снарядних корпусів.

17 серпня 1629 року народився Ян III Собеський — король Речі Посполитої, знаний у Європі полководець. Його ім’я найчастіше пов’язують із перемогою під Віднем 12 вересня 1683 року, коли війська під його проводом зупинили наступ Османської імперії. Для поляків ця битва стала символом військової доблесті і здатності держави протистояти великим імперіям. Собеський також здобув славу талановитого воєначальника в боях проти османів і татар у 1670-х роках.

На українських землях його постать теж залишила слід. Після падіння Кам’янця-Подільського 1672 року він очолював кампанії Речі Посполитої проти Османської імперії. Війна проходила у Поділлі, Покутті, Подністров’ї, і в цих боях брали участь як польські коронні війська, так і козацькі загони, що воювали по різні боки союзів. Завершився цей етап Журавненською угодою 1676 року.

16 серпня 1896 року Джордж Кармак, разом із Кейт і Скаґуей Джимом, відкрили золоті самородки в річці Бонанза — притоку Клондайку у Юконі. Ця подія спричинила справжню «Золоту лихоманку»: понад 100 000 шукачів удачі вирушили у напрямку Клондайку, але лише 30 000–40 000 дісталися до місця, і тільки близько 4 000 із них справді знайшли золото.

Регіон кардинально змінився: Доусон-Сіті, створений на початку цієї хвилі, виріс з кількох сотень мешканців у 1896 році до приблизно 16 000–17 000 у 1898-му, ставши комерційним центром регіону. Юкон і сусідня Аляска, що у 1867 перейшла від Російської імперії до США, зазнали радикальних змін: тут виросли нові міста, транспортні шляхи і торговельна інфраструктура стали рушійною силою освоєння Півночі. Цей сплеск активності старателів назавжди визначив місце Клондайку та Аляски на карті світової історії золота.

Ілюстрація - посібник для старателів.

5 лютого 1497 року на площі Синьйорії у Флоренції відбулося так зване «вогнище марнот». За закликом домініканського монаха Джироламо Савонароли городяни приносили й спалювали предмети розкоші, дзеркала, прикраси, картини, книги та навіть музичні інструменти, які він вважав символами морального занепаду. Ця акція стала квінтесенцією його боротьби за створення «християнської республіки» і водночас прямим викликом родині Медічі, яка уособлювала світську владу й розкіш у місті.

Савонарола відкрито виступав проти Лоренцо де Медічі та його спадкоємців, а після вигнання П’єро де Медічі 1494 року набув величезного впливу у Флоренції. Але його проповіді та радикальні реформи поступово відвернули навіть союзників, а Папа Олександр VI відлучив його від церкви. У 1498 році Савонаролу заарештували, піддали тортурам і стратили на площі, де нещодавно палали «вогнища марнот». Так завершилася історія монаха, який кинув виклик Медічі у самому серці Відродження.

Сучасні олігархи володіють великими фінансовими консорциумами, впливають на політику та спонсорують найпрестижніші культурні події. Але не вони це придумали. Нумо просто поглянемо, що коїлося у Флоренції, скажімо, у XIV–XVI століттях. О, бачимо рід Медічі! Вони контролювали фінансові потоки Європи, призначали Римських Пап (і самі ставали ними), вирішували долю королівств і водночас замовляли шедеври Рафаелю Санті та Мікеланджело.

Сьогодні ми говоримо про офшори, тіньові схеми та політичне лобіювання, але понад півтисячі років тому у Медічі були свої, не менш витончені методи: кредити королям, фінансування воєн, тиск на Ватикан, продаж індульгенцій. І паралельно будівництво Собора Святого Петра та підтримка митців.

У сьогоднішньому відео - докладна історія загадкової сім'ї, яка назавжди змінила... та багато чого! Дивіться!
https://youtu.be/CrkN3V0eBw8

У першій половині 1950-х років, під час Корейської війни, тисячі американських солдатів опинилися в полоні північнокорейських та китайських військ. Загалом за роки конфлікту захопили близько 7 140 військових США, з яких щонайменше 2 701 не пережив неволі. На знімках того часу — колони військовополонених, яких під конвоєм проводили вулицями північнокорейських міст.

Після підписання перемир’я у 1953 році розпочалися масштабні обміни полоненими. У квітні–травні операція «Little Switch» повернула перших 149 американців, а в серпні–вересні «Big Switch» — ще понад 3,5 тисячі. Загалом додому повернулися близько 4 418 осіб. Двадцять один солдат вирішив залишитися в Китаї, а сотні й досі вважаються зниклими безвісти, їхні останки продовжують розшукувати та ідентифікувати.

Дамо вам трошки інформації про військову базу Ельмендорф-Річардсон на Алясці.

Об’єднана база Ельмендорф–Річардсон утворена 2010 року після злиття авіабази "Ельмендорф" та форту "Річардсон". Авіабаза "Ельмендорф" почала працювати у 1940 році. Її назвали на честь майора Г’ю Мердока Ельмендорфа (1895–1933), військового пілота, що загинув під час випробувального польоту. Форт "Річардсон" був заснований того ж року і названий на честь бригадного генерала Вілдса Престона Річардсона (1861–1929) — ветерана Першої світової війни, учасника інтервенції в Радянську Росію і дослідника Аляски.

У роки Другої світової Ельмендорф був головним логістичним вузлом для постачання літаків до СРСР у рамках ленд-лізу.

На базі розміщується Аляскінське командування ВС США, командування центру NORAD Аляски, Об’єднана оперативно-тактична група Аляски, 11-те повітряне командування, 3-тє авіакрило (оперує винищувачами F-22 Raptor, транспортниками C-17 Globemaster III, літаками E-3 Sentry), 673-тє авіакрило авіабази, 176-те авіакрило.

Це салун The Jersey Lilly у містечку Ленґтрі, Техас - розважальний заклад і водночас зал судових засідань Роя Біна (бл. 1825 — 1903). Він сам проголосив себе суддею на прикордонні Техасу, називав себе «єдиний законник на захід від Пекоса». Він не мав юридичної освіти, але у 1882 році отримав посаду мирового судді в окрузі Пекос і вів справи за власними правилами, послуговуючись «Переглянутими статутами Техасу» 1879 року.

У цьому салуні, який Бін назвав на честь британської актриси Ліллі Ленґтрі, він проводив слухання, продавав напої та ухвалював вироки, іноді роблячи це одночасно. Він залишався місцевим «законником» до самої смерті 16 березня 1903 року, а його салун зберігся як історична пам’ятка й нині є туристичним центром у Ленґтрі. Про Біна зняли мінімум три вестерна, в тому числі "Життя та діяльність судді Роя Біна" (1972)

12 серпня 2000 року під час навчань Північного флоту в Баренцевому морі атомний підводний крейсер К-141 «Курськ» затонув після двох вибухів на борту; офіційна версія пов’язала аварію з детонацією торпеди 65-76 «Кит». На глибині близько 108 м загинули всі 118 членів екіпажу; принаймні 23 із них пережили первинні вибухи й зібралися в кормовому відсіку, що підтвердила записка капітан-лейтенанта Дмитра Колеснікова, знайдена під час пізнішого підйому тіл.

Перші дні пошуково-рятувальні роботи успіху не мали; через кілька днів Росія погодилася на допомогу Великої Британії та Норвегії, і 20–21 серпня норвезькі водолази відкрили рятувальний люк, підтвердивши відсутність живих. У 2001 році корпус «Курська» підняли і доставили на судноремонтний завод. Носову частину, зруйновану вибухом, залишили на дні та згодом знищили. Через місяць Владімір Путін дав інтерв'ю Ларрі Кінгу. На запитання, що сталося із субмариною Путін усміхнувся і сказав: «она утонула».

Конфедератська субмарина H. L. Hunley — невеликий підводний човен, збудований у місті Мобіл (Алабама) 1863 року, який рухався завдяки фізичній силі команди: семеро матросів обертали вал із рукоятками, приводячи в дію гребний гвинт. Це перший підводний човен, що потопив корабель у бою. 17 лютого 1864 року човен під командуванням лейтенанта Джорджа Діксона вирушив у нічний рейд проти вітрильного гвинтового шлюпа USS Housatonic, що блокував вхід до гавані Чарлстона. Озброєна штанговою міною, H. L. Hunley підійшла впритул і підірвала корабель. Проте й сама субмарина не повернулася: всі вісім членів її екіпажу загинули на борту.

8 серпня 2000 року H. L. Hunley підняли з дна поблизу Чарлстонської гавані за допомогою сталевої ферми й системи строп, після чого перевезли до Warren Lasch Conservation Center в Норт-Чарлстоні. Останки команди знайшли на робочих місцях і згодом поховали. Нині човен проходить консервацію та дослідження.

9 серпня 1974 року набрала чинності відставка президента США Річарда Ніксона, яку він у телезверненні з Овального кабінету оголосив напередодні. Рішення було ухвалене під загрозою імпічменту на тлі «Вотергейтської справи», що почалася після проникнення 17 червня 1972 року до штаб-квартири Національного комітету Демократичної партії США в комплексі «Вотергейт» і подальшого розслідування щодо спроб приховати цей злочин.

Докладно про це - у нашому відео.

Як вважаєте, пропозиція з боку Трампа зустрітися з Путіним саме на Алясці - це тонкий тролінг?

Давайте обговоримо це, але перед цим подивіться, будь ласка, наше відео про те, як Аляска стала приниженням для росії.

Учені з Техаського університету в Остіні проаналізували емаль зубів динозаврів з карʼєру Карнегі (штат Юта) і за ізотопами кальцію відтворили їхній раціон. Керівник роботи Ліам Норріс повідомив, що різні частини рослин — кора, листя чи бруньки — залишають унікальні ізотопні «підписи», які десятки мільйонів років зберігаються в зубах. Так уперше вдалося простежити, як кілька гігантських травоїдних уживалися на одній території, не конкуруючи за їжу.

За даними дослідження, Камптозавр споживав переважно м’яке листя та бруньки, Камаразавр орієнтувався на жорстку кору хвойних, а Диплодок поєднував наземні папороті з грубішими частинами рослин; зуби крокодилоподібного Eutretauranosuchus засвідчили зовсім іншу, м’ясоїдну дієту. Таке розмаїття харчових уподобань фіксується у хімічному «паспорті» кожного виду й показує, що поділ рослинних ресурсів був ключем до їхнього співіснування у пізньоюрській екосистемі.

Чому ми помиляємося багато в чому щодо динозаврів, дивіться тут.

Ось до чого, відповідно до шведського медичного підручника 1918 року, доводить онанізм.

Чи є в цьому частка правди, дивіться тут.

У липні 1969 року між Гондурасом і Сальвадором вибухнув збройний конфлікт, який преса охрестила «футбольною війною» — хоча справжні причини були значно глибші. Напруження зростало роками через масову міграцію сальвадорців до Гондурасу, земельні суперечки та дискримінацію. Казусом беллі стала серія матчів у межах кваліфікації до чемпіонату світу: після трьох ігор, які супроводжувалися сутичками та заворушеннями, 14 липня 1969 року Сальвадор оголосив про розрив дипвідносин і розпочав наступ.

Сальвадорська армія вторглася на територію Гондурасу з трьох напрямків і просунулась углиб країни, захопивши кілька міст. Проте 18 липня ОАД (Організація американських держав) втрутилася в ситуацію, і за чотири дні було підписано угоду про припинення вогню. За час конфлікту, що тривав 100 годин, загинуло приблизно 2 тисячі осіб, більшість — цивільні. Виведення військ затягнулося до серпня, а мирну угоду дві країни підписали лише 1980 року.

5 серпня 1844 року народився Ілля Ріпин, художник-реаліст українського походження. Чим не привід нагадати вам про наше дослідження щодо картини "Запорожці"? От ви знали, хто з відомих людей позував для полотна?

На фото - німецькі діти грають пачками грошей, 1923 рік.

У 1921–1923 роках Німеччина пережила одну з найгостріших гіперінфляцій у світовій історії. Після Першої світової війни Веймарська республіка зіткнулася з величезними репараційними виплатами згідно з умовами Версальського договору. У січні 1923 року Франція та Бельгія окупували Рурську область, серце німецької промисловості, через затримки платежів. Уряд закликав до «пасивного опору» і продовжив фінансування страйкарів за допомогою емісії, що призвело до стрімкої девальвації рейхсмарки.

Ціни зростали щодня. Якщо в січні 1923 року долар США коштував приблизно 17 000 марок, то вже у листопаді — 4,2 трильйона. Хліб, який у 1918 році коштував 0,63 марки, у листопаді 1923-го продавався за 201 мільярд. Люди носили гроші у кошиках, зарплати виплачували кілька разів на день, аби їх одразу витрачали. Наприкінці 1923 року гіперінфляцію зупинили: уряд ввів нову валюту — рентенмарку, курс якої прив’язали до вартості землі.

5 серпня 1962 р. покоївка Юніс Мюррей знайшла спальню Мерилін Монро у її будинку на Fifth Helena Drive, Лос-Анджелес, зачиненою; за порадою психіатра Ральфа Грінсона вона зазирнула у вікно й побачила акторку непритомною. О 3:50 ранку лікар Гайман Енгельберг констатував смерть, а поліція прибула о 4:25. Попередній огляд не виявив слідів боротьби, поруч лежали порожні флакони барбітуратів Nembutal і хлоралгідрату, що згодом підтвердила токсикологія.

Того ж дня заступник коронера Томас Ногучі провів аутопсію: у крові зафіксовано 4,5 мг % пентобарбіталу й 8 мг % хлоралгідрату, у печінці — 13 мг % пентобарбіталу. 17 серпня головний коронер Теодор Керпгі класифікував причину як «гостре отруєння барбітуратами», а обставину — «ймовірне самозаподіяння»; слідство Лос-анджелеської поліції не виявило ознак насильства. У 1982 р. окружна прокуратура повторно переглянула матеріали й не знайшла підстав змінювати висновок 1962 р.

Дмітрій Мєдвєдєв, колишній президент росії, було погрожував Трампу "Мертвою рукою". Розповідаємо, що це.

У середині 1970-х в СРСР задумали систему, яка мала гарантувати ядерну відплату навіть після знищення командування. Назвали її «Периметр», на Заході вона стала відомою як Dead Hand. Ідея така: у разі масштабного нападу автоматичні датчики фіксують вибухи, втрату зв’язку та інші ознаки атаки. Якщо ніхто з Генштабу не відгукується, система автоматично запускає «командну ракету», яка подає сигнал пусковим установкам. Ядерна відплата запускається.

«Периметр» став відповіддю на американську систему ERCS, яку США розгорнули в середині 1960-х. Постанову про створення «Периметра» ухвалили 1974-му, а вже в грудні 1979-го відбувся перший тест. У листопаді 1984-го під час випробувань команда з «Периметра» справді активувала міжконтинентальну ракету. Система стала на бойове чергування в січні 1985-го. У 1990-х частину її зняли, але в 2011 році, за словами російських чиновників, «Периметр» продовжував чергування.

У жовтні 1956 року, під час антирадянського повстання в Будапешті, угорські демонстранти масово знищували символи комуністичної влади, зокрема, палили портрети Йосифа Сталіна. Хоча диктатор помер за три роки до того, саме його образ уособлював для угорців репресії, масові арешти, депортації до Сибіру та жорстке придушення будь-якої опозиції, що почалися ще у сталінський період. Агресія була спрямована на Сталіна як символ радянського контролю, втіленого в політиці Ракоші — угорського лідера, наближеного до Кремля.

4 серпня 1914 року у Львові засновано Союз визволення України (СВУ) — політичну організацію наддніпрянських емігрантів, що ставила за мету державну самостійність України та орієнтувалася на Центральні держави у війні проти Російської імперії. Керувала СВУ президія (спочатку — Дмитро Донцов і Микола Залізняк; члени — Андрій Жук, Володимир Дорошенко, Маркіян Меленевський, Олександр Скоропис-Йолтуховський).

СВУ провадив видавала журнали («Вістник СВУ», Ukrainische Nachrichten, La Revue Ukrainienne) в Німеччині, Австро-Угорщині, організовував культурно-освітню роботу серед українських військовополонених у таборах Австрії та Німеччини, співпрацював із Головною Українською Радою та Загальною Українською Радою, сприяв формуванню з полонених дивізій «синьожупанників» і «сірожупанників». Після проголошення державної самостійності України (січень 1918) та появи власних українських інституцій еміграційна «представницька» місія СВУ в Центральних державах вичерпалася: організація офіційно оголосила про саморозпуск.

2 серпня 1939 року Альберт Ейнштейн підписав листа до президента США Франкліна Делано Рузвельта. Ініціатором звернення був фізик Лео Сілард, який разом із кількома іншими європейськими науковцями попереджав про можливість створення Німеччиною атомної бомби. У листі зазначалося, що ланцюгова ядерна реакція в урані може призвести до появи «надзвичайно потужного типу бомб» і що США варто терміново розпочати власні дослідження в цій сфері.

Рузвельт відповів (на фото), що зрозумів важливість звернення вчених. Їхній лист став підставою для формування Комітету з урану, який вивчав перспективи використання ядерної енергії у військових цілях. Зрештою це сприяло запуску Мангеттенського проєкту — програми з розробки атомної зброї в США під час Другої світової війни. Лист зберігається в архівах ФДР у Гайд-Парку, штат Нью-Йорк.

Знайти генеалогічні джерела XVIII століття — непросте завдання. Одним із найцінніших, але маловідомих типів таких джерел є інвентарі маєтків. Це описи майна, які укладалися на Правобережній Україні із переліками селянських дворів, угідь, зобов'язань. Для дослідника — справжній скарб. Вони розкидані по різних архівах і фондах, часто недоіндексовані, а інформація про них — фрагментарна. Зрозуміти, чи існує інвентар по конкретному населеному пункту, — справжній виклик.

Саме тому створено проєкт «Інвентаріум» — публічний реєстр інвентарів з українських земель, який допомагає історикам, краєзнавцям, генеалогам і всім, хто досліджує минуле.

Цей проєкт запрошує волонтерів, які готові внести дані про інвентарі, розшукувати ці інвентарі або просто підтримати ініціативу. Зараз запускається Перший Інвентарний Марафон! Додаючи дані до електронного реєстру, можна не лише допомогти науці, а й виграти призи. Більше про марафон — за посиланням.

Сьогодні, 1 серпня на Apple TV+ виходить історичний серіал "Вождь війни". Він розповідає про маловідомі сторінки історії Гаваїв — боротьбу за об'єднання островів наприкінці XVIII століття. У центрі сюжету — постать воєначальника Каʻіани, учасника реальних історичних подій, який спочатку підтримував процес централізації влади, а згодом виступив проти неї. Автори серіалу відтворюють епоху зі збереженням мови, костюмів і традицій. А також показують конфлікт не лише між племенами, а й із європейськими колонізаторами.

Проєкт створили Джейсон Момоа (відомий за «Грою престолів» і «Акваменом») та Томас Па‘а Сіббетт. Момоа також зіграв головну роль. Інший актор — Те Кохе Тухака, знайомий глядачам за фільмом «Мертві землі», — втілив історичну фігуру Намакеʻга, брата Каʻіани. Усі актори вчили гавайську мову для знімань.

Творці серіалу наголошують, що не прикрашали реалії тієї епохи — показано сувору, жорстоку природу воєн і жертв, які супроводжували об’єднання островів.

1 серпня 1975 року в Гельсінкі 35 держав — усі європейські (крім Албанії), а також США і Канада — підписали «Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ/CSCE)». Переговорам передували підготовчі консультації 1972–1973 років і три етапи «Гельсінського процесу»: зустріч міністрів у Фінляндії в липні 1973-го, основні переговори в Женеві (вересень 1973 — літо 1975), і підсумковий саміт у Гельсінкі. Документ принципи безпеки (суверенітет, непорушність кордонів, невтручання), економічне та науково-технічне співробітництво, гуманітарні контакти і права людини. Для Заходу це був спосіб домогтися зобов’язань із прав людини в соціалістичних країнах.

Після підписання Акта країни-учасниці взяли на себе політичні зобов’язання щодо виконання цих принципів; саме на їхній основі постали правозахисні ініціативи, зокрема, Українська Гельсінкська група (9 листопада 1976). У 1994–1995 роках процес привів до створення Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ/OSCE).

Проти ночі 31 липня Росія здійснила масштабну атаку на Київ, внаслідок якої, зокрема, постраждала Національна кіностудія імені Довженка.

У 1925 році Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ) оголосило конкурс на проєкт нової кінофабрики в Києві; з 20 поданих робіт обрали проєкт архітектора Валеріана Рикова. Будівництво Київської кінофабрики ВУФКУ почалося у квітні 1927 року; перший павільйон поспішали здати до річниці Жовтневої революції. На той час це мала бути найбільша студія в УСРР.

4 березня 1928 року на екрани вийшов перший фільм нової студії — «Ванька і месник» режисера Акселя Лундіна; того ж року на кінофабриці знято «Ясла» Михайла Кауфмана та «Одинадцятий» Дзиґи Вертова. У наступні роки саме тут були створені київські стрічки Олександра Довженка, зокрема «Земля» (1930).

У 1325 році між двома північноіталійськими містами — Болоньєю та Моденою — спалахнув збройний конфлікт, який увійшов в історію як «Битва за викрадене відро» (La battaglia della secchia rapita). Casus belli став курйозним: моденці, які здійснили пограбування на болонській території, під час відступу забрали з собою дерев’яне відро. Болонья оголосила війну, прагнучи повернути не лише майно, а й свою гідність. Докладніше про цю війну тут.

Цей епізод став основою бурлескної поеми «Викрадене відро» (*La secchia rapita*), яку написав Алессандро Тассоні у XVII столітті, підкреслюючи химерність причин середньовічних війн.

Про Casus belli для значно більш руйнівних воєн дивіться тут.

29 липня 1958 року президент США Дуайт Ейзенхауер підписав закон про створення Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору — NASA. Установа мала координувати всі невоєнні програми з дослідження космосу. Офіційно вона розпочала роботу 1 жовтня того ж року, ставши правонаступницею попередньої організації — Національного консультативного комітету з аеронавтики (NACA), створеного ще 1915 року.

Серед перших великих ініціатив NASA був запуск програми "Меркурій" (1958–1963), що мала на меті вивести людину на орбіту, а згодом — більш масштабні програми "Джеміні" та "Аполлон", у межах якої 1969 року відбулося перше висадження людини на Місяць. У наступні десятиліття управління втілило програми багаторазових шаттлів, розгортання телескопа «Габбл», місії на Марс (зокрема «Вікінг» і «К’юріосіті» - на фото), а також участь у створенні Міжнародної космічної станції.

Під час підготовки експонатів до виставки «Made in Ancient Egypt» у Кембриджі дослідники випадково помітили повний відбиток долоні на звороті стародавнього «дому душі» — керамічного виробу віком близько 4 000 років. Знахідка є «надзвичайно рідкісною і захопливою», адже дозволяє буквально доторкнутися до творця артефакту.

Такі «домівки» з їжею, напоями й моделями жертвоприношень клали в гробниці або на них у Середньому царстві Давнього Єгипту. У цьому випадку видно, як майстер переніс ще вологу глину перед випалом, лишивши слід руки — один із небагатьох таких особистих «автографів», що дійшли до нас із тієї епохи.

«Дім душі» був символічною спорудою — відкритою «шафою» для підношеннь, серед хліб, салат, голова бика. Такі моделі служили для поминальних жертвопринесень і стояли біля поховання. Археологи знаходили подібні об’єкти у гробницях регіону Ріфех і датують їх приблизно 2055–1650 роками до нашої ери.

Ймовірно саме 28 липня 1586 року англійський математик і астроном Томас Герріот повернувся до Англії з острова Роанок, розташованого біля сучасної Північної Кароліни, куди його відрядили в складі колоніальної експедиції Волтера Релі. Разом із польовими записами, картами та описами життя корінних народів він привіз із собою нову для англійців рослину — картоплю. Цю рослину він вперше описав латинською як "openauk", посилаючись на місцеву назву.

Завезення картоплі стало частиною широкого процесу обміну культурними й сільськогосподарськими видами між Америкою та Європою, відомого як Колумбів обмін (у нас є круте відео!). Упродовж кількох десятиліть новий овоч поступово поширився по Британських островах, зокрема через Ірландію, і вже у XVIII столітті став важливою складовою раціону в багатьох регіонах Європи. І навіть призвів до трагедії.

Матюки на картонках протестувальників, в їхніх гаслах та піснях. Всі вже висловили свою думку щодо доречності, пристойності і, головне, впливу Москви? Підтримуємо ваше право на власну опінію, проте перед цим радимо прочитати матчастину - статтю письменника Остапа Українця щодо походження матюччя.

У 1944 р. віденський педіатр Ганс Аспергер опублікував статтю про дітей, яких досліджував з 1938 року, із соціальними труднощами, вузькими інтересами, моторною незграбністю й своєрідною мовою — за збереженого інтелекту. Він назвав цей стан «аутичною психопатією». У 1981 британська психіатриня Лорна Вінґ привернула увагу до цих спостережень і ввела в обіг термін «синдром Аспергера». У 2013 р. Американська психіатрична асоціація об’єднала цей діагноз із розладом аутистичного спектра.

У 2018 році австрійський історик Гервіґ Чех оприлюднив дослідження про зв’язки Аспергера з нацистською системою «расової гігієни». Він стверджував, що лікар направляв дітей до віденської клініки «Ам Шпіґельґрунд», де діяла програма дитячої «евтаназії», у 1940-45 рр. було вбито сотні дітей. У 2022 році були наведені припущення про відсутність доказів обізнаності Аспергера про подальшу долю його пацієнтів.

До кінця життя (1980) Аспергер працював із дітьми, в першу чергу психічними хворобами і розладами.

100 років тому вийшов один з найбільш незрозумілих романів.

«Великий Ґетсбі» часто згадують як книгу про нескінченні вечірки. Протагоніст пов'язаний з нелегальним бізнесом і наполегливо атакує приватний простір коханої. Перші рецензенти сприйняли роман як кримінальну історію, оцінили його погано. В одній з газет твір назвали "останнім провалом Фіцджеральда". Справжню популярність роман отримав вже після смерті автора, коли його відібрали як одне із спеціальних масових видань для солдатів Другої світової війни. Таким чином військовим хотіли подарувати надію на життя після війни.

Справа в тому, що оповідач роману - Нік Каррауей, ветеран Першої світової. Його оповідь пов’язують із симптомами ПТСР, що спотворює погляд на події і постаті. На цьому тлі ідея «американської мрії» постає поруч із жорсткими класовими межами, у тексті це підсилюють символи на кшталт зеленого вогника та демонстративної розкоші берегів Лонг-Айленда. Дослідники досі знаходять нові грані у творі, що вивчається в американських школах.

24 липня 2025 року о 21:45 біля села Бабухів Івано-Франківської області сталася ДТП: народний депутат IX скликання від партії «Голос» Ярослав Рущишин не впорався з керуванням мотоциклом. Під час госпіталізації він помер. Рущишин був підприємцем і громадським діячем, співзасновником мистецького об’єднання «Дзиґа» та Львівської бізнес-школи Українського католицького університету. Один із лідерів студентського руху початку 1990-х (на фото він - студент, що виступає на мітингу у Львові), співорганізатор Революції на граніті, згодом учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності.

Він був організатором фестивалів «Вивих» і «Українська молодь — Христові». Продюсував гурти «Клуб шанувальників чаю», «Мертвий півень», «Дзиґа джаз квартет», ранні проєкти «Океану Ельзи» та співачки Руслани. Після Помаранчевої революції став членом партії «Наша Україна» і депутатом Львівської облради; очолював Комітет підприємців Львівщини. Серед його проєктів — Антикорупційний форум Львівщини та Регуляторний хаб.

Гораціо Нельсон Джексон, 31‑річний лікар‑авантюрист із Вермонту, уклав парі на 50 доларів, що перетне Сполучені Штати автомобілем менш ніж за 90 днів.

І ось 23 травня 1903 року він і його механік Сьюелл К. Крокер відправилися в дорогу із Сан-Франциско на 20‑сильному Winton Touring Car, який Джексон охрестив «Vermont». Вони їхали без даху над головою, без запасних шин, детальних карт, на їхньому шляху не передбачалося мереж АЗС (у всій Каліфорнії заправних станцій тоді було лише шість).

На початку ХХ століття бензин продавали в першу чергу в аптеках та на залізничних станціях – як розчинник або пальне для ламп.
Першу поламку мандрівники дістали вже за 20 км: злетів ремінь вентилятора. Та це було лише початком. В Орегоні їм доводилося переїжджати дерев’яні містки з прогнилими дошками, час від часу тягнули машину кіньми через ріки, бо брід був глибший за кліренс.
В Айдахо автолюбителі ночували просто неба. Саме там Джексон купив у фермерів бульдога на ім’я Бад і спеціальні мотоциклетні окуляри, щоб захистити його очі від дорожньої куряви.

У Скелястих горах машина зазнала серйозної поламки – тріснула кришка картера. Крокер зробив деталь з бляшаного молочного бідона, заклепав її цвяхами та проїхав так 400 км до найближчої кузні.
У Небрасці вони втратили ящик із запчастинами. Довелося телеграфувати на завод Winton у Клівленд і чекати на запасні шини, доправлені потягом. На рівнинах між Омахою й Чикаго «Vermont» їхав просто по рейках, бо по інших дорогах їхати було неможливо. Попри це, середня швидкість трималася на рівні 30 км/год, а денний пробіг рідко падав нижче 100 км.

О 04:30 26 липня 1903 р. екіпаж урочисто в’їхав у Нью‑Йорк через Вашингтонський міст, подолавши близько 5 400 км за 63 доби і 12 годин. Джексон виграв парі, а преса назвала поїздку «народженням автошляхової Америки»: одразу після їхнього фінішу автомобільні клуби Нью‑Йорка, Чикаго й Сан‑Франциско об’єдналися у Лігу добрих доріг, почавши кампанію за федеральне фінансування шосе.
Пес Бад пережив подорож і залишився з Джексоном. «Vermont» і захисні окуляри собаки нині експонуються у Смітсонівському музеї.

-----------

Добре, що зараз мандрувати значно легше: заправки, наїдки у дорожніх кафе, значно кращі дороги та комфортні авто. Принаймні, так працює BlaBlaCar. Про не менш цікаві літні мандрівки-пригоди читайте тут.

24 липня 2025 року у віці 71 року помер американський рестлер Террі Джин Боллеа, відомий під ім’ям Галк Гоґан. Він народився 11 серпня 1953 року в Оґасті (штат Джорджія), прославився у World Wrestling Federation у 1980‑х роках, здобув загалом 12 світових чемпіонських титулів (зокрема шість у WWF/WWE та шість у WCW), знімався у стрічці "Роккі III", реаліті‑проєкті "Hogan Knows Best", багатьох фільмах і серіалах. Був двічі включений до Зали слави WWE. Причиною смерті став серцевий напад.

20 грудня 2023 року разом із дружиною він пройшов обряд хрещення в Indian Rocks Baptist Church у Ларґо, Флорида.

Два місці тому російські і проросійські ЗМІ та соцмережі розповсюджували інформацію, ніби Гоґан порівняв Зеленського з Гітлером. Це фейк.

24 липня 1895 року Зигмунд Фройд, австрійський невролог і засновник психоаналізу, розпочав важливий етап у своїх дослідженнях, аналізуючи власний сон, відомий як "сон про ін’єкцію Ірми". За переказами, цього дня, перебуваючи на терасі одного з віденських кафе, він усвідомив, що сновидіння можуть бути вираженням прихованих несвідомих бажань. Ця ідея, яку він розвинув за допомогою техніки вільних асоціацій, стала основою його теорії про сновидіння як "королівський шлях до несвідомого".

Цей момент став відправною точкою для написання праці "Тлумачення сновидінь", опублікованої у 1899 році. Того ж 1895 року Фройд разом із Йозефом Броєром видав книгу "Дослідження істерії", яка базувалася на їхній роботі у Відні. У цій праці вони досліджували психічні патології через діалог із пацієнтами, заклавши основи психоаналітичного методу. Хоча історія про кафе додає романтичного відтінку, вона підкреслює, як несподівані моменти можуть впливати на наукові відкриття.

Учасники нацистської експедиції на Тибет обідають з місцевими високопосадовцями, 1938 рік. Що "вчені" Третього Райху шукали на Тибеті і що в результаті знайшли, дивіться на нашому каналі.

Чому нацистам знадобилася власна релігія? Що їх не влаштовувало у старому доброму протестантстві, яке вже століттями панувало в Німеччині? Про прагнення Гітлера і його оточення до окультизму написані книги і зняті фільми (згадайте, хоча б, франшизу про індіану Джонса). Але нумо розбиратися, що відбувалося насправді, а що вигадка, як був влаштований культ, який намагалося просувати СС на чолі з Гіммлером. Це просто забавки навколо рун і пошуків слідів давніх арійців або цей інструмент реально впливав на хід війни і темп підкорення націй?

Дивіться у нашому новому відео!

Кодекс Хаммурапі, створений близько 1754 року до н. е. за правління вавилонського царя Хаммурапі, є одним із найдавніших збережених зводів законів у світі. І вже у ньому містяться принципи боротьби з корупцією. Хоча саме поняття «корупція» в сучасному значенні не вживається в жодній із 282 статей, викарбувані на діоритовій стелі, правила і принципи встановлюють відповідальність для державних службовців за зловживання владою.

Серед норм, присвячених майновим, сімейним і кримінальним питанням, окрему увагу приділено діям посадових осіб: суддям, військовим управлінцям, збирачам податків. Наприклад, суддя, який змінив своє рішення, мав сплатити постраждалій стороні позов у 12-кратному розмірі й більше не міг обіймати посаду. Було передбачено смертну кару для військових адміністраторів, які привласнювали майно солдатів або експлуатували їх. Покарання були і за інші корупційні дії: фальсифікація документів, підкуп, зловживання владою.