Як друзі президента розкрадали країну під час війни?

Здається, востаннє антикорупційний серіал українського виробництва, на який так чекали громадяни, мав назву "Слуга народу". Тепер це – плівки НАБУ. У цьому тексті Михайло Ткач спробував розібратися, що відбувається між Офісом президента й антикорупційними органами останніми тижнями. Отже:

1. Вже під час обшуків, як стверджують джерела УП, були знайдені докази того, що дійові особи ще в п'ятницю 7 листопада знали, що на понеділок готуються якісь заходи: "Треба зачиститись до понеділка", – писав один із учасників схеми іншим.

2. Станом на зараз у НАБУ і САП є дані про те, що частину інформації фігурантам міг злити заступник керівника САП Андрій Синюк. Але прізвища Міндіч на той момент не було в електронних матеріалах. Після цього зливу за кордон втік головний фінансист Міндіча Олександр Цукерман ("Sugarman"). 29 жовтня Цукерман разом із Міндічем полетіли до Ізраїлю на святкування до товариша. 4 листопада Міндіч повернувся в Україну, а Цукерман залишився в Ізраїлі.

3. Цинічність ситуації полягає в тому, що після того зливу в середині жовтня у ЗМІ з'являється інформація про те, що керівник САП Олександр Клименко може отримати підозру від СБУ після свідчень нардепа Федора Христенка. А це означає відсторонення від посади. І майже одразу підконтрольний Банковій Офіс генпрокурора виходить із заявою, що в разі відсторонення Клименка його обов'язки буде виконувати той самий Андрій Синюк.

4. Міністр юстиції та колишній міністр енергетики Герман Галущенко у другій половині жовтня міністр раптом з'їхав із маєтку міністра-втікача Захарченка в Царському селі в центрі Києва, який перебуває в управлінні в АРМА. Однак у ніч перед обшуками раптово вирішив переночувати саме в цьому будинку. Туди ж приїхала і міністерка енергетики Світлана Гринчук, яка встигла залишити маєток вранці за кілька хвилин до приїзду правоохоронців.

5. В одного з фігурантів на конспіративній квартирі знайшли інформацію про керівника НАБУ Семена Кривоноса та інших співробітників. Зокрема, про керівника підрозділу детективів Олександра Абакумова, що стоїть на чолі операції "Мідас". Без допомоги правоохоронних органів фігуранти не могли отримати інформацію про переміщення НАБУшників з офіційних баз. Як стверджують співрозмовники УП в антикорупційній вертикалі, одразу після обшуків у Міндіча НАБУ і САП почали отримувати погрози про те, що буде "відповідь".

6. Станом на зараз, за інформацією УП, існує висока імовірність, що колишній віцепремʼєр Чернишов ("Че Гевара") втече або його вивезуть за кордон. Адже і він, і його дружина ризикують опинитися за ґратами або ж підуть на угоду зі слідством. А в цьому ніхто, окрім самого слідства і Чернишова, не зацікавлений.

7. Політична криза, спровокована системним розкраданням держбюджету з боку найближчих друзів Зеленського, за словами джерел УП, вже обговорюється в оточенні Дональда Трампа і в американському істеблішменті. ФБР досліджує відмивання коштів і бізнесмена Тимура Міндіча, і того самого Sugarman із плівок НАБУ. Станом на зараз, за інформацією джерел УП в бізнесових колах, обидва фігуранти перебувають в Ізраїлі.

Як захистити електроприлади від перепаду напруги?

Мешканці багатьох регіонів України спостерігають перепади напруги в електромережі. Перепади напруги створюють ризик пошкодження побутових приладів: від перегрівання елементів живлення до збоїв в електроніці та виходу техніки з ладу. Як зберегти свої електроприлади? Пояснюємо:

1. Зменшення напруги відбувається через зростання споживання електроенергії. Наприклад, коли з'являється світло, споживачі починаються використовувати кілька електроприладів одночасно: запускати прання, пилососити, готувати їжу. У цей час зростає сила струму. Значить, щоб потужність залишилася стабільною, має знизитися напруга. Так у споживачів з'являються умовні 190 вольтів замість 230.

2. Найпростіше, що можна зробити, аби вберегти свої електроприлади від різких перепадів напруги, – вимикати їх з розетки під час дії графіків вимкнень. Прилади можуть вийти з ладу саме в момент відновлення електропостачання. Так відбувається через те, що багато електроприладів одночасно приєднуються до мережі, струм зростає, а напруга падає.

3. Аби захистити прилади від різких перепадів, на допомогу прийде реле напруги. Це пристрій, який контролює рівень напруги в електромережі і вимикає живлення, якщо напруга відхиляється від норми. Коли напруга повертається до нормального діапазону, реле автоматично підключає споживачів. Таким чином, реле не вирівнює напругу, а запобігає потраплянню небезпечної напруги до електроприладів. Реле можна поставити на конкретну розетку і на "вході" в квартиру на щитку.

4. ​​Аби не лише захистити прилади від перепадів напруги, а й забезпечити їх роботу, знадобиться стабілізатор напруги. Це пристрій, який вирівнює напругу в мережі, підтримуючи її на постійному рівні, навіть якщо на вході вона коливається. Стабілізатор вимірює вхідну напругу. Якщо вона не відповідає встановленим нормам, то прилад її піднімає або опускає. Так електроприлади отримують постійну сталу та безпечну напругу.

5. Стабілізатор напруги на всю квартиру має чималий розмір – приблизно як газовий котел – і монтується поруч із щитком на стіні. При виборі стабілізатора необхідно врахувати орієнтовний обсяг споживання електроенергії. Для квартири в багатоквартирному будинку з газом може вистачити 5 кВт, для приватного будинку з електричним опаленням – 30 кВт.

6. Існують також стабілізатори, які можна ставити на розетку. Наприклад, для холодильника потужність пристрою має становити 1,5 кВт. Такий пристрій компактніший і дешевший.

Як працювала схема розкрадання "Енергоатома" та хто за нею стоїть?

Слідчі зібрали понад тисячу годин записів розмов, де так звані смотрящі без жодних посад чи формальних повноважень ділили контракти, "ставили на паузу" платежі та вирішували, кому заробляти під час війни. Хто і як відмивав гроші? Якщо коротко:

1. За даними НАБУ, схема виглядала доволі примітивно та цинічно: якщо приватний бізнес хотів працювати (продавати товари чи надавати послуги) з "Енергоатомом", то він мав заплатити від 10% до 15% відкату. Відмовляєшся – не отримуєш оплату та "вилітаєш" зі списку постачальників.

2. За даними нардепа Ярослава Железняка, організатором схеми був бізнесмен, співвласник "Кварталу-95" та колишній партнер Зеленського Тимур Міндіч (фігурує у матеріалах НАБУ під прізвиськом "Карлсон"), який буквально за декілька годин до обшуків НАБУ встиг виїхати з країни.

3. Також обшуки пройшли у ексміністра енергетики Германа Галущенка ("Професор" або "Гера"). На місцях тіньовим процесом керували Ігор Миронюк ("Рокет") та Дмитро Басов ("Тенор"). Миронюк – колишній помічник зрадника Андрія Деркача, який виїхав до РФ, де зараз працює сенатором. Після 2023 року Миронюк став радником Галущенка. Басов – ексспівробітник Генпрокуратури та Фонду держмайна, який згодом став виконавчим директором з фізичного захисту та безпеки "Енергоатома".

4. Як це працює на практиці прекрасно демонструє наступний приклад: якщо у 2024 році одна з компаній поставила "Енергоатому" обладнання всього на 12 млн грн, то після потрапляння під "дах" злочинної організації у 2025 році отримала контрактів уже на 435 млн грн.

5. Операційну частину "пральні" очолював чоловік на прізвисько "Шугармен". Ймовірно, йдеться про одного з братів Цукерманів – Михайла або Олександра. Ці бізнесмени, пов'язані з Тимуром Міндічем, співвласником "Кварталу-95". Брати Цукермани, як і Міндіч, виїхали з країни незадовго до обшуків у справі "Мідас". За даними слідчих НАБУ, саме вони відповідали за облік і відмивання готівки через мережу компаній-нерезидентів.

6. Офіс, який використовували для операцій, розташовувався в Києві у приміщенні, що належить родині зрадника Деркача.

7. Гроші часто видавалися за межами України, зокрема під час відряджень представників енергетичних компаній. Географія руху коштів, зафіксована детективами, вражає: Африка, Північна Америка та навіть Москва. "Двушка ушла. Через полторы недели будет в Москве", – лунає на одному з фрагментів аудіо.

8. Загалом через цю структуру, за документами НАБУ, пройшло близько $100 млн. Детективи фіксували, як готівку змішували з іншими потоками, конвертували в різні валюти, переводили в криптовалюту, а згодом – "чистими" повертали в обіг. Усе це, як вважають у НАБУ, функціонувало під контролем "Карлсона", тобто близького до президента Зеленського бізнесмена Міндіча, якого слідство вважає організатором схеми.

Як Рада виходить з паралічу після скандалу з НАБУ і САП?

Після липневого скандалу парламент почав втрачати керованість і здатність ухвалювати важливі рішення. Однак, здається, Рада поступово повертає здатність знову проводити складні закони. Принаймні, це уже можна простежити на прикладі кількох показових голосувань. Але про все по черзі:

1. Багато співрозмовників УП в парламенті, зокрема у фракції влади, останнім часом випромінюють стриманий оптимізм. По-перше, керівництву "слуг" вдалося трохи знизити напругу всередині фракції. Для цього спершу довелося змусити уряд хоч на позір згадати принципи конституційної субординації та почати працювати з Радою.

2. Нова прем'єрка Свириденко припинила дрібні дискримінаційні практики щодо депутатів, запустила їх в уряд, змусила міністрів брати слухавку і ходити в комітети і навіть в регіональні поїздки бере мажоритарників від "Слуги". Те, що Свириденко ходить на Раду коаліції та приводить міністрів на годину запитань до уряду під купол, взагалі розтопило багато "службових" сердець.

3. Крім того, "Слуга народу", як кажуть самі депутати, "розморозила" список. Мається на увазі, що депутатам-списочникам потрошки дозволять складати мандати.
Тим, хто уже взагалі не працює. Як, наприклад, скандальна депутатка з підозрою НАБУ Анна Колісник, якій дозволили скласти мандат 21 жовтня.

4. Окремо керівники "СН" поновлюють підірвані після липневого скандалу зв'язки з олігархічними групами. Як пояснив УП природу нового потепління в стосунках один із відомих "слуг", "десь їм щось треба, десь ми можемо правочкою поступитись, десь соєвий закон підпишуть".

5. Зрештою, Рада поступово повертає собі працездатність. Найнаочніше це можна простежити за голосуваннями за нові редакції тих же законів із Ukraine Facility, які провалили раніше. Наприклад, 8 жовтня Рада з другої спроби підійшла до голосування за закон про аграрну виплатну агенцію, який не змогла ухвалити у вересні.

6. Проте самі показники голосування теж дуже промовисті. "Слуга народу" сама зуміла зібрати майже 200 голосів, що за нинішніми мірками – ціла політична подія. Не менш показово, як олігархічні групи однодушно підтримали євроінтеграційний закон, повернувши "СН" впевненість, що вона ще може знаходити ресурси для результативних голосувань.

7. Те, що таке голосування не було випадковістю, показує ухвалення проваленого у вересні законопроєкту про місцеве самоврядування, який нині зібрав у Раді потрібні 250 голосів. Цікаво, що закон був повністю саботований "Євросолідарністю" та "Голосом", сама "Слуга народу" знову зібрала лише 170+ голосів. Але всі "попутники" влади спрацювали дуже дружньо: всі уламки "Партії регіонів" та "Батьківщина" фактично витиснули свій максимум по голосах.

Що нам розповів комбриг 67-ої бригади Олександр Шаптала?

67 бригада стоїть на одному з найтяжчих напрямків на фронті, Новопавлівському, і веде бойові дії там, де ще пару місяців тому не було сухопутної війни, — в Дніпропетровській області. Наскільки глибоко противник просунувся, і чи реальною є ситуація, в якій в 2026 році доведеться воювати біля Дніпра? Коротко переповідаємо:

Про просування противника по Дніпропетровщині: Активний російський наступ у напрямку Дніпропетровщини почався орієнтовно у липні. Противник постійно кладе особовий склад, якого в нього дуже і дуже багато – за рахунок цього проводить наступальні дії. Одна наша позиція в стрілецькому бою може вбити 20 військовослужбовців противника, а він все одно буде далі туди наступати. Для нас 20 військовослужбовців – це багато, це особовий склад, з яким можна проводити дуже ефективні дії.

Про засилля БПЛА: Противник одразу заводить на напрямок, де веде наступ, найефективніші підрозділи БПЛА, щоб знищити логістику й подавити резерви. До нас на напрямок заходив російський "Рубікон". Але зараз вони більше тиснуть на нашого сусіда зліва. Змінюють свій напрямок.

Про глибину кілзони: Що по нашу сторону, що по їхню сторону – 10 км. По наших логістичних маршрутах противник б'є стабільно. Так, як вони, так і ми, залітаємо ще глибше – 22 км, наприклад, але чистих десь 10. Тобто піхота йде пішки 10 кілометрів до позицій. Майже завжди йде 2–3 доби, бо треба зважати на погодні умови, де ночувати, у нічний час ми стараємося не переміщуватися, орієнтуємося більше на день.

Про те, скільки по Дніпропетровщині пройшли росіяни: 10 кілометрів. Те, що показується "сірою зоною", може бути територією, де пробіг один військовослужбовець і був знищений. Ну поставив він той прапор і що? Захопленою вважається та територія, де противник стабільно закріпився.

Про те, наскільки критичною є ця глибина: Це не є критично, бо ми ж також проводимо наступальні дії та відбиваємо свої території. І якщо дивитися на місцевість і на ті дії, які ми плануємо, то все, щоб повністю витіснити противника з Дніпропетровської області, має вийти.

Росіяни хочуть залишити українців без тепла. Чи реально це і що робити?

Росіяни змінили тактику енергетичної війни: серед цілей ворога – не лише електроенергія, а й газові об'єкти і ТЕЦ. Ключова мета – позбавити українців газу і тепла, занурити країну в темряву та холод. Які ризики стоять перед державою, і до чого слід готуватися? Пояснюємо:

1. Чи є ризик залишитися без тепла? Там, де ракета долітає за кілька хвилин, ТЕЦ перебувають під екстремальним ризиком і жоден об'єкт неможливо захистити на 100%. Насамперед це стосується Чернігівщини та Сумщини, а також Харківщини, Запоріжжя, Дніпропетровщини, Миколаївщини, Одещини та Херсонщини. Особливо складна ситуація – на сході країни. У низці громад Донеччини запустити теплопостачання взимку буде неможливо через постійні обстріли.

2. Яка ситуація у великих містах і столиці? У Києві левову частку тепла забезпечують ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницька ТЕЦ. Обстріли роблять сценарії з аваріями на ТЕЦ цілком реалістичними. Удар по великих джерелах тепла – це загроза для низки районів, але не для всього міста.

3. Як регулюватимуть ситуацію? По-перше, усе буде залежати від масштабів уражень. По-друге, якщо частина обладнання буде пошкоджена, можна запустити вціліле або оперативно відновити уражене. По-третє, у великих містах є локальні котельні і теплові пункти. Це невеликі об'єкти, що працюють при лікарнях, підприємствах, закладах соціальної сфери. Вони не здатні замістити великі ТЕЦ, але можуть компенсувати частину втрат.

4. Що станеться у разі критичного ураження ключових ТЕЦ? Частина міста може кілька днів або тижнів залишатися без тепла. Сценарій залежатиме від масштабу руйнувань та погоди. "Українцям варто вже зараз подумати про запасний варіант, де вони могли б перечекати такий сценарій, якщо він справдиться", – додає представник уряду.

5. У комунальників та енергетиків є чіткі плани реагування, але головним невідомим залишається інтенсивність атак. "Держава намагається посилювати фізичний захист об'єктів та збільшувати кількість мобільних вогневих груп, але під час війни абсолютного захисту не існує", – каже обізнаний із ситуацією представник уряду.

"УЗ-3000": що пропонує нова залізнична програма та як нею скористатися?

Журналісти "Економічної правди" зібрали в тексті все, що відомо про майбутню програму "УЗ-3000". А якщо коротко:

1. Для чого УЗ дає українцям безкоштовні кілометри? За задумом керівництва "Укрзалізниці", яке нібито ініціювало програму, "УЗ-3000" стимулюватиме подорожі в "непікові періоди". Ба більше, у компанії вважають, що в "низький" сезон додаткові можливості для подорожей можуть дати поштовх іншим суміжним сферам внутрішнього туризму, адже це "низький" сезон і для них. Також "кілометрами" розраховують заохочувати поїздки в дні з меншим навантаженням (не в п'ятницю ввечері, а у вівторок чи ранковим поїздом).

2. Чому саме 3 тис. кілометрів? В "Укрзалізниці" пояснювали, що ця відстань покриває найдовший наявний залізничний маршрут Україною в обидві сторони (із Запоріжжя до Ужгорода).

3. Чи збільшать безкоштовні поїздки дефіцит квитків? Взяти безоплатні квитки на потяг можна буде лише на внутрішні рейси. Програма також не поширюється на приміські потяги та преміум-сегмент (категорія СВ та перший клас в "Інтерсіті").

4. Звідки гроші на програму та чи вистачить їх? В УЗ пояснювали, що програма розгортається паралельно із стартом часткової компенсації собівартості пасажирських перевезень і додаткових видатків вона нібито не потребує. Керівник "УЗ" Олександр Перцовський уточнив, що для категорій квитків у вагонах першого класу та СВ (люкс) компанія планує паралельно вводити динамічну ціну і додаткові сервіси, щоб покрити витрати на програму.

5. Що з фінансуванням "УЗ"? Проблема в тому, що "УЗ" працює в збиток. За даними фінзвіту компанії, у 2024 році вона отримала 2,75 млрд грн збитків, а за перше півріччя 2025 року – 7,35 млрд грн. У серпні Верховна Рада внесла зміни до держбюджету, спрямувавши 8 млрд грн від податку на прибуток банків з бюджету Києва в резервний фонд держбюджету для фінансування пріоритетних невійськових витрат. У жовтні Кабмін виділив з цього фонду "Укрзалізниці" ці ж 8 млрд грн.

6. Коли запрацює програма? За словами Зеленського, деталі програми уряд має оприлюднити до 15 листопада, а запрацювати вона може в грудні. "Радіо Свобода" з посиланням на урядовців та главу УЗ пише, що програма триватиме чотири місяці. Однак у які місяці – не відомо.

Новий Донбас: як Закарпаття перетворюється на індустріальний регіон?

Історично регіон не славився розвинутою промисловістю. Добробут місцевого населення в часи незалежності забезпечувався "контрабасом", заробітками за кордоном і туризмом. З моменту повномасштабного вторгнення у Закарпатську область релокувалися 300 підприємств. Як вони змінили економіку регіону? Розповідаємо:

1. Переселення людей та підприємств позначилося на фінансових показниках області. У 2021 році бюджет Закарпаття був на 64% дотаційний, а у 2025 році трансферти з держбюджету становлять лише 34,7%, каже заступник голови Закарпатської ОВА Василь Іванчо.

2. Загальний розмір інвестицій за проєктами, що реалізовуються, становить $1,5 млрд, розповідає представник ОВА. Це інвестиції, які реалізовуються фізично з 2022 року. $800-900 млн уже інвестовано.

3. Переїзд підприємств та людей стимулював економіку краю. 64 бюджети територіальних громад разом з обласним бюджетом подвоїлися порівняно з 2021 роком попри зміну розподілу ПДФО – з 4,5 млрд грн до 8,8 млрд грн. Податкові органи за цей період почали збирати вшестеро більше коштів, каже Іванчо.

4. За підрахунками Мінекономіки від 2023 року, на Закарпаття релокувалися 40% українських компаній-релокантів. У 2022 році переміщені підприємства заплатили в місцеві бюджети 92 млн грн податків. У 2023 році сума зросла до 202 млн грн, у 2024-му – до 503 млн грн, у 2025-му – до 756 млн грн. Із загальної суми надходжень 10% припадають на релокований бізнес, хвалиться Іванчо.

5. Сплата ЄСВ зросла із 100 млн грн у 2023 році до 716 млн грн у 2025-му, кількість працівників на релокованих підприємствах збільшилася з 2,2 тис. до 11,7 тис. Основні галузі, у яких зайняті підприємства, – переробна промисловість, машинобудування, будівництво, IT, транспорт.

6. Усі підприємці, з якими спілкувалася ЕП на Закарпатті, одностайно відповідають на запитання, з чим виникають найбільші труднощі: люди. Регіон був не готовий до релокації важкої промисловості, кваліфікованого персоналу майже не було.

Чи справді Гетманцеву готують свою партію і якою вона може бути?

Всередині "єдиної партії влади" починаються цікаві рухи. Уже кілька місяців у контексті створення можливого партійного сателіта найчастіше звучить прізвище Данила Гетманцева. Чи можливий якийсь окремий проєкт глави фінансового комітету, і яку йому відводять роль? Зʼясовуємо:

1. За шість років на посаді голови комітету Ради Гетманцев займався переважно профільними питаннями: фінансами, податками, митницею. Тому й прославився як податковий диктатор і персона нон ґрата в середовищі ФОПів, яких постійно прагне "детінізувати".

2. Несподівано для багатьох цьогоріч вектор діяльності Гетманцева дещо змінився: він раптом узявся за соціалку. В питанні соцвиплат депутат позиціонує себе як свого роду зарплатно-пенсійного Робіна Гуда: "ліквідувати спецпенсії", "покласти край бідності пенсіонерів", "гідну оплату праці – всім кваліфікованим працівникам".

3. Поміж роздумів про соціальну справедливість він намагається створити в соцмережах образ простого чоловіка з народу. Ділиться рецептами страв, позує в тельняшці на фоні виноградного врожаю, хизується поповненням у курнику. Ще одна сфера, в якій останнім часом проявляє активність Гетманцев – підтримка прифронтових регіонів. Тут він досить тісно зав'язаний на регіональні еліти, зокрема на мера Харкова Ігоря Терехова чи голову Миколаївської ОДА Віталія Кіма.

4. Сам Гетманцев запевняє УП, що вся його команда – це нібито кілька помічників. Однак, як відомо УП від співрозмовників у владі та бізнесі, для розробки більшості з описаних вище тем команда Гетманцева – Арахамії зібрала принаймні невеликі експертні групи.

5. Враховуючи, що президент Зеленський за роки вторгнення взяв різко "вправо", то умовній партії Гетманцева повністю відкрита та частина виборців Зеленського зразка 2019-го, яка має певні патерналістичні погляди і прорадянський сентимент. Якщо такий проєкт відбудеться, то він автоматично стане конкурентом за старшу аудиторію з Юлією Тимошенко.

6. Якщо узагальнити, то в ідеальному світі Гетманцева великий капітал затиснутий у залізобетонні податкові рамки, а соціальне благо порівно роздане між усіма.

7. За словами кількох співрозмовників УП в Зе!команді, на Банковій отримане високе благословення і там не бачать загрози від активностей Арахамії та Гетманцева. Адже якщо в Гетманцева вийде створити окрему силу, вона буде сателітом влади, що може абсорбувати навіть частину колишнього електорату "регіоналів". Якщо не вдасться, цю команду можна буде інтегрувати у владну партію як суббренд.

Катарський шлях для України: чи замінять "статтю 5 НАТО" гарантії безпеки від Трампа?

"Європейська правда" лишається прихильною до ідеї колективної безпеки як найбільш ефективного та стійкого довгострокового механізму стримування РФ – у тому числі через членство України у НАТО. Утім, ми лишаємося відкритими до обґрунтованої дискусії та публікуємо аналітичні матеріали, що пропонують інші підходи у сфері міжнародної безпеки – навіть у разі розбіжності з редакційною позицією.

До вашої уваги – стаття українського юриста-міжнародника Михайла Солдатенка про безпекові гарантії США у зв'язці з "постійним нейтралітетом" України як про альтернативний до НАТО механізм забезпечення стійкого миру. 

1. "Катарський" указ Трампа встановлює низку зобов’язань США. Штати розглядатимуть напад на Катар як "загрозу миру та безпеці США", подібно до формулювань в договорах із азійськими союзниками. У разі нападу на Катар США зобов'язуються "вжити всіх правомірних та належних заходів, включно з дипломатичними, економічними та, за необхідності, військовими". На відміну від статті 5 НАТО, указ прямо не згадує потенційне застосування сили з боку США, але й не виключає його.

2. Риторика Трампа та Віткоффа після саміту на Алясці свідчать, що США можуть розглянути схоже зобов’язання для України, якщо це допоможе Трампу виконати свою обіцянку щодо завершення війни. Утім, це буде можливе лише у разі згоди Росії на такі гарантії (а також за припинення бойових дій, щоб гарантії діяли лише у разі нового нападу на Україну).

3. Наразі це видається можливим лише у поєднанні з домовленістю про озброєний нейтралітет / позаблоковість України. Не виключено, що останні заяви спецпредставника Путіна Кирила Дмитрієва про відкритість РФ до обговорення гарантій безпеки для України є ознакою готовності до руху в цьому напрямку.

4. Якщо США візьмуть на себе чітке зобов'язання, яке, серед іншого, передбачатиме потенційне застосування сили – вони ставлять на карту свою репутацію та довіру до зобов'язань США перед іншими партнерами та союзниками. За цих умов підтримка довіри до зобов’язань перед Україною стає частиною національного інтересу США. 

5. А оскільки Україна не може собі дозволити покладатися тільки на сторонні гарантії, другим необхідним елементом стримування мають бути сильні оборонні та стримувальні можливості України, серед іншого, із західною безпековою допомогою в мирний час. Це може змусити Росію поставити під сумнів доцільність початку ще однієї війни, враховуючи низькі шанси на успіх.

Умови для допомоги Україні: за яких обставин ЄС піде на використання активів РФ?

23 жовтня на засіданні Європейської ради у Брюсселі одним із ключових питань стало фінансування України у 2026–2027 роках і чи можна для цього використати заморожені російські активи. У підсумку, попри часто емоційні заяви лідерів різних країн, насправді не сталося ані прориву, ані провалу:

1. Серед найважливіших рішень засідання Євроради – те, що вона доручила Єврокомісії підготувати до грудня конкретні варіанти фінансової підтримки України на 2026–2027 роки. Йдеться про довгострокову архітектуру, яка мала би замінити нинішній механізм Ukraine Facility і додати компонент оборони.

2. У підсумкових висновках саміту Європейська рада підтвердила формулу, яка вже багато років є традиційною: заморожені російські активи залишаються під контролем ЄС до моменту, коли Росія відшкодує завдані збитки. Але Єврокомісія має напрацювати юридично бездоганну модель їх можливого використання.

3. Бельгія, де депозитарій Euroclear зберігає основну частину заморожених активів РФ (понад 190 млрд євро), та й зрештою уся єврозона, не може дозволити, щоб міжнародний депозитарій із трильйонами клієнтських коштів, в тому числі багатьох провідних держав, опинився під ударами судів. Тому Бельгія наполягає на спільній системі гарантій усіх держав-членів ЄС.

4. За тиждень до засідання Євроради у Вашингтоні відбулися щорічні збори МВФ і Світового банку. Саме там виконавчий віцепрезидент Єврокомісії представив європейську концепцію репараційної позики. Це був чіткий сигнал, що ЄС готовий взяти на себе довгострокову фінансову відповідальність за Україну.

5. Втім, США на цій зустрічі утримались від чіткої підтримки ініціативи з російськими активами. Фактично це означає, що Сполучені Штати поки не готові брати участь у схемі з невизначеним юридичним ризиком.

6. Грудень стане моментом перевірки інституційної спроможності як для євробюрократії, так і української команди. Якщо до цього часу ЄС зможе перетворити політичні наміри на конкретний юридично оформлений фінансовий інструмент, а Україна – інтегрувати свої потреби у його параметри, це означатиме, що європейська спільнота отримає міцний та довготривалий фундамент міцності для перемоги.