Буде щось цікаве. Сподіваюсь.

in book we trust

Трохи про те, що було.

Ну кота на розмові ви бачили. Для розуміння, це не перший поверх. І наскільки це було в тему (!). Бо ми говорили про звʼязок, «дивні» (на перший погляд) збіги та послання.

Остап Українець ділився тим, що колись у книжці, купленій на секонд-хенді, знайшов лист, написаний польським студентом своїй мамі.

Якщо ви звернете увагу, то «Дім на Збіччі», Збіччя — з великої букви. Тобто це не узбіччя, як можна було б подумати. В оригіналі це «Slade House». Зі слів редактора Романа Трифонова, в перекладі слово мало звучати дуже звично, але бути дуже переферійним. Сільська хата, в якій практично виріс Остап Українець, знаходиться на пагорбі, який називається «Збіччя». Остап навіть називає точну адресу, але хто читав цей текст знає, що треба бути обережним. Я б не їхала 😅

Трохи лайфгаків:

Якщо вам незвично читати першу частину — спробуйте почитати текст вголос комусь.

На моменті листів — просто уявіть, що вони адресовані вам.

У відео:

Остап Українець зачитує уривок із «Атласу хмар».

Катерина Дудка і Серафима Біла про свої улюблені частини.

Глядач із залу ділиться тим, що теж знаходив щоденники свого родича і вражений, що вони схожі на його.

Роман Трифонов про переклад Ганни Яновської.

Роман Трифонов про «Маленького принца» і «Атлас хмар».

Остап Українець цитує вірш про те, що «кожна людина не окремий острів, кожна людина — шматок материка».

Вирізала вам усе гарненько. Тому, не сприйміть це як відео з концерту) Там направду дуже цікаво і я вражена, який хороший звук.

in book we trust

З презентації «Впусти того, хто потрібен» Йона Айвіде Ліндквіста.

Говорили на ній зокрема:

• про те, чому шведська екранізація цього тексту «зіграла» краще, ніж голлівудська версія;

• про момент, коли в житті зʼявляється хтось, кого ти готовий впустити. А разом із цим водночас — самотність. Страх, що людина покине, страх, що вона виявиться монстром;

• про «антистиль» Ліндквіста, який не ставить знаків оклику чи питань, де по тексту це потрібно. Змушує цим сповільнитись і затриматись, бути в тумані, притаманному сетингу роману.

З анотації:

Зима 1981 року в робітничому передмісті Стокгольма. Люди потоками снують у метро, підлітки нюхають клей у підвалі, гіркі п’яниці нидіють у китайському ресторанчику. Дванадцятирічний Оскар сидить і читає романи жахів. Він мріє стати месником, щоб нарешті поквитатися зі шкільними мучителями. У сусідньому Веллінгби з надзвичайною жорстокістю вбивають хлопчика. Життя в Блекеберзі ось-ось зміниться, і всіх причетних поволі затягує в незбагненний зловісний вир. Але для Оскара все інакше: він зустрічає своє перше кохання, дівчину на ім’я Елі, яка нещодавно переїхала у його рідне місто...

Переклад зі шведської Анни Білої.

Українською книжка вийшла у видавництві «Богдан». На сайті ще висить на передпродажі, то можна вхопити по хорошій ціні.

in book we trust