Голлівуд — це, знаєте, як родинний бізнес із дуже дивними товарами. У когось — м’ясна лавка, у когось — автомийка, а в сім’ї Спілберґів — кіно. І ось донька Стівена, Дестрі, приносить на прилавок свій дебютний фільм із красномовною назвою “Будь ласка, не годуйте дітей”. Назва нагадує табличку в зоопарку, тільки замість мавп — діти після апокаліпсису.

За сюжетом, після пандемії дорослі вирішили перекваліфікуватися у канібалів (хтось же мусив, робочі місця скорочують). А діти — героїчно мандрують країною, сподіваючись знайти куточок без м’ясоїдів і сценарних кліше.

Критики кажуть: камера в Дестрі слухняна, кадри — місцями стильні, але персонажі виглядають як “знижка на оригінали Нетфлікс”. Наче уявили собі “Дивні дива”, тільки без див, а з дуже прямолінійною кров’ю.

І тут постає питання спадковості. Діти великих режисерів зазвичай або копіюють тата/маму (погано), або бунтують настільки, що їхні фільми можна дивитися тільки з психіатром поруч. Дестрі ж обрала третю стежку — “робитиму все як у тата, але з меншими бюджетами і більшим акцентом на підлітковій драмі”.

У результаті вийшло… посередньо. Не жах-жах, не шедевр.
Просто кіно, яке доводить: прізвище Спілберґ не автоматично перетворює камеру на чарівну паличку. Але й не дає права списати доньку в утиль після першої спроби.