День журналіста.
Це вже не свято.Це дата з присмаком крові й правди.
Бути журналістом в Україні сьогодні - це не про прескарту.
Це про те,щоб показувати війну такою,як вона є.
Без блюру.Без цензури.Без узгоджень.
Це про те,щоб показувати світові воєнні злочини росії.
Не вигадувати героїв - а фіксувати реальність.
Це про сміливість говорити те,що незручно владі.
І ще більше - про відповідальність говорити те,що не хоче чути світ.
Тисячі наших колег тепер у військовій формі.Десятки - вже ніколи нічого не напишуть.
Вони не стали «колишніми журналістами». Вони просто пішли до кінця.
Справжня журналістика не служить режиму.Вона служить правді.
І поки ми ще тут,поки пишемо,знімаємо, говоримо - слово сильніше за страх.
Світла памʼять тим,хто віддав життя.
Повна повага тим,хто не зламався.
Слава тим,хто не боїться називати речі своїми іменами.
Слава Україні 🇺🇦