Нам би толкових у владу. І порядних. І таких, що працюватимуть без вихідних. І придумуватимуть, що зробити для країни, як захистити наші інтереси. І терплячих іще, щоб на них гавкали з усіх сторін, а вони уваги не звертали, перли б далі.

І ще не продажних. Їм росіяни золоті доріжки стелитимуть, а вони не поведуться. Та і не тільки росіяни, своїх теж вистачатиме. То нам такі треба, щоб з одною хатою зайшли на посаду, і з тією ж хатою і вийшли.

Але ж... Було ж уже, хіба ні? Їй же ту хату потім спалили. Пам'ятаєте, ще наша легенда, заслужений і орденоносний хор Вірьовки, совість нації, спеціальну пісню заспівав. "Горіла хата, палала"...

А ще знаю чоловіка, у якого батька вбили. Ну як убили, довели до інфаркту. Там сина під улюлюкання натовпу посадити хотіли. Ні за що, облудно. І батько не витримав, серце. І от уявіть собі, у батька похорон, а сина на цей день у суд викликають.

А ще одного чоловіка застрелили. Теж при посаді був, Радою керував, при ньому парламент як годинник працював, усі засідання, усі виступи в прямому ефірі. Йому росіяни погрожували, він навіть охорону просив. Але ці, нові, не дали. Ну от...

А ще...
Насправді сотні і тисячі імен, яких зграя Зеленського розтоптала, викинула з посад, оббрехала, підірвала здоров'я.

І все це відбувалося за мовчазної і не дуже мовчазної згоди більшості населення.
Вони раділи розправі над "старою владою", хоч прекрасно бачили, хто іде їм на зміну.

Я не знаю, як почуваються ті, хто прозрівають тільки зараз.

Знаю, як почуваємося ми, ті що все розуміли з самого початку.
Я свої сльози виплакала ще у 19му. Відтоді вже не дивуюся і не сподіваюся на диво, лише чекаю, коли це все закінчиться.

Попри все, думаю, що Україна встоїть - а Зеленський ні.