(В тему дописа «Сайгона» стосовно проблем аренди житла військовим).
Із всією повагою до Сергія все ж таки зауважу, що не завжди біле є насправді білим і те що здається чорним, все ж таки відповідає кольору. Розповім про власний досвід в цих питаннях.
Рік 2022. Миколаївська та Херсонські області. За житло не сплачували жодної копійки. Якщо звісно ж було те вільне житло. Бо одного разу жили в будівлі сільської «Пошти». Буржуйку та розкладачки поставили і вуаля. Чим не гранд-готель «Шератон»? Коли окупанти драпанули за річку, в іншому селі взагалі жили як на курорті. Дякуючи Катерині Іванівні, набрали декілька кілограм зайвої ваги, бо спочатку сніданок, потім війна.
Грудень того ж року. Район Краматорськ, Дружковка. Ось тут вже зʼявились проблеми із житлом. Його просто не було через неймовірну кількість військових. Жили на якійсь базі промпостачторгоптчогосьтам. Офісна будівля. За житло гроші не взяли. Лише комунальні. Але тариф не фіга не для звичайних громадян, бо ж база. Морози були ой які. А опалення електричне. За півтора місяця десь тисяч одинадцять гривень залишили.
Весна, літо, осінь та зима 2023 року. А також весна 2024. Запорізький напрямок. Купа сіл. Постійно переміщувались. Від дуже, дуже гарних умов до будинку без вікон та дверей. В прямому сенсі цього слова. Ще й хащі у дворі а-ля джунглі Амазонки. Іншого варіанту просто не було. Все зайнято. Що ж? Добре що було аж дві бензопили, мотокосарка і головне, натхнення моїх «кошенят». Ну і звісно ж дякуючи Богу, тоді був серпень. Викосили. Вимили те що можна було вимити. Вікна сіткою закрити. Сусіди кинули шлангу із водою. Туалет вирили. Жити можна. І знов. Без жодної копійки. Правда пізніш, вже зняли будинок, але лише за комунальні. Поміняли насос для води. Відремонтували крани в санвузлі. Тобто навели трішки ладу. Господарі лише подякували. Коли переїжджали, все залишили так як і було.
До речі. Треба зауважити той факт, що не все залежить від місцевих. Багато чого залежить і від самих військових. А тут люди різні. Хтось робить житло ще кращим, більш затишним, тому що звикли до комфорту. Але буває і навпаки. Ну ви ж бачили гори сміття в посадках та лісі. Хто це зробив? Питання риторичне! Точно не інопланетянини. Нам завжди здавали житло без проблем, якщо воно було. Якось в одному селі Запорізької області, за власні гроші встановили гидроакумулятор на 300 літрів. Дали воду на вулицю і паралельно в наш будинок. Бо без води (душ, унітаз) ніяк. Коли переїжджали то залишили його людям. Не таскати ж цю одороблу із собою.
Полтавська область. Без проблем. Де взагалі не брали гроші. Де лише комунальні. Але завжди була умова, зберігати порядок. Із цим в моєму підрозділі завжди було все олрайт. Інакше Самурай, головний сержант (тоді ще взводу), а також Хуліган, Гімлі, Фізрук за безлад швидко відкрутить голову і потім скажуть, що так і було. Про мене я промочу. Ненавиджу коли житло перетворюється на хлів. Бо з цього і починається деградація підрозділу.
Харківський напрямок. Вже пішли суми аренди плюс комунальні. Ну коли в будинку живуть шість, сім чоловік, то три тисячи гривень плюс «за світло та воду», це не критична сума. Головне максимально можливий комфорт. А умови були офігенні. Головне гарячий душ та його Велич, білий унітаз.
Більше всього здивував Сумський напрямок. А це весна та літо 2025 року. Тут вже намалювалися зовсім інші цифри. Ще до початку переміщення, нам дали пораду висувати передові групи якомога раніше, бо великі проблеми із житлом. Або не здають, або ж ціна… космос. Одна старенька просто увімкнула цінник… 3000 грн з людини. Плюс комунальні. Онлі готівка. Умови комфорту мінімальні. Але ж дякую і за це. Трішки у неї пожили, а потім Самурай знайшов трьохкімнатну квартиру за шістнадцять тисяч. Що тут поробиш? Або платити та жити з максимальним комфортом, або «ось лопати, он там посадка. Готуйте собі бліндаж». Чим війна ближче до населеного пункту, тим вище ціна аренди житла…
Складна тема, аби когось звинувачувати одноосібно . Є різні цивільні. Але також і є різні військові. Хто правий? Хто винний? Та хезе…
На фото каркас туалета!))
2
Показать ещё
