Часті випадки прямого вогневого контакту за участю операторів БПЛА фіксуються по всій лінії зіткнення.
Причина має системний характер: вкрай низька щільність бойових порядків і фрагментація переднього краю.
Сучасна конфігурація фронту являє собою дискретну мережу опорних пунктів з великими інтервалами між ними. Ці «розриви» створюють умови для прихованої інфільтрації малих штурмових груп противника, які використовують особливості рельєфу, радіолокаційні тіні і недостатню насиченість спостережними засобами.
В результаті розрахунки БПЛА, які штатно повинні функціонувати в зоні тактичного тилу, опиняються в умовах прямої тактичної загрози, переходячи від дистанційного ураження цілей до ведення ближнього вогневого бою.
📌Висновки:
1. Розрідженість бойових порядків і перехід до «кластерної» оборони формують середовище, де оператори БПЛА стають елементами першої лінії тактичної стійкості, а не допоміжною ланкою.
2. Спостерігається трансформація ролі оператора: він виконує функції розвідки, точкового вогневого впливу та автономної охорони сектора, фактично поєднуючи компетенції БПЛА-фахівця та легкої піхоти.
3. У перспективі ймовірне розширення практики створення мікроукріплених БПЛА-позицій, інтеграції засобів ближньої охорони, тепловізійних пасток і автономних датчиків для запобігання прихованого підходу противника.
4. Поточна динаміка підтверджує перехід війни до моделі розсіяних бойових систем, де ключову роль відіграють малі мобільні елементи та дистанційно керовані платформи, а традиційне уявлення про «лінію фронту» остаточно деформується.