➡️ США вводять санкції на активи Газпрому та Газпромнафти в Сербії 🇷🇸

Якщо бути точним, то восьмий раз не продовжують відтермінування. Мова про сербського нафтового монополіста — компанію NIS, 56% якої належить Газпрому та Газпромнафті. На цю компанію припадає єдиний в Сербії НПЗ.

➡️ Ця компанія потрапила ще під санкційні пакети Байдена, але тоді уряд США на прохання Белграду дозволив «перехідний період», щоб уряд Сербії міг викупити московську частку. Московитів не влаштувала пропозиція Белграда, яка була значно нижчою, ніж те, скільки московські компанії вклали. 

Але вже після Байдена, за часів адміністрації Трампа, «відтермінування введення санкцій» продовжували декілька разів.

➡️ Але вчора, після перемовин з американцями, президент Сербії Вучич повідомив, що на компанію з 1 жовтня будуть накладені санкції. 

Нарешті, це непродовження цікаве в тій площині подій та процесів, що відбуваються останній тиждень. 

Таке рішення орієнтовно позбавить московські компанії прибутку до 100 млн $, але головне — частково зменшить корупціогенні ризики представництва московських інтересів через «нафтогазову еліту Сербії».

🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram
🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

Оскільки тема московської економіки зрештою стала провідною в україно-американо-європейській комунікації, то як можна оминути нові бюджетні дані Кремля, де є багато цікавого, на що можна подивитись.

Дефіцит знову розширено

Мінфін московії вдруге за рік змінив параметри дефіциту: дефіцит у бюджеті на рік спочатку закладався на рівні 1,17 трлн рублів, потім навесні дефіцит було збільшено до 3,8 трлн, а цього тижня дефіцит збільшили ще на 2 трлн рублів, до 5,7 трлн. Цей дефіцит майже вдвічі перевищує дефіцити 2022/23/24 років, які були в діапазоні 3-3,4 трлн. А попереду Кремль чекає найбільш витратний IV квартал та відкладені платежі.

Мінфін каже, що покриє 2 трлн нового дефіциту через нові запозичення ОФЗ. Тож з 4,78 трлн рублів запланованих ОФЗ на цей рік, які на кінець III кварталу всі були вже запозичені, Мінфін розширить запозичення до 6,86 трлн. Єдиний варіант, як за 1 квартал на внутрішньому ринку запозичити 2 трлн — це реалізовувати схему примусового викупу облігацій банками, яка була реалізована наприкінці 2024 року. 

Це означає, що на тлі падіння ліквідності в банках — вимивається ще більше ліквідних ресурсів через державний примус.
 
❓ Що з цієї інформації має привертати увагу?

➡️Перше — це темп, з якого дефіцит у районі 3 трлн впродовж 2022-24 років пішов у 2025, і не збирається зупинятись у 2026. Проблеми в економіці та бюджетуванні мають завжди ефект прискорення, якщо ці проблеми не вирішуються.

➡️Друге — це затягування пружини. З банків можна вимивати кошти до певної межі, але так чи інакше, якщо затягувати пружину, то вона вистрелить, а кожне таке затягування (відтягування) вплине на силу «вивільнення».

Новий бюджет на 2026 рік: цікаві моменти

У проєкті бюджету на 2026 р. Кремль вперше скорочує видатки на війну: у 2026 на «оборону» Кремль планує витратити 12,6 трлн порівняно з 13,5 трлн у 2025. Головне в цьому моменті, що це зменшення не через те, що «Кремль так хоче», а через те, що «Кремль більше не може стільки ж». 

Така теза підтверджується двома моментами: у 2027 та 2028 роках Кремль планує витратити 13,5 і 13,1 трлн на «оборону», що підкреслює, що у 2026 р. скорочення примусове через брак ресурсів. А заплановані витрати на 2027 та 2028, оскільки це наступні роки й там поки немає потреби реалістично вписувати «хотєлкі», то можна писати що завгодно до реального бюджетування на ті періоди. 

А другий момент на 2026 р. — що вже зі старту закладають дефіцит у 3,9 трлн, який у декілька разів більший за стартовий 2024 чи 2023. На московії закладений дефіцит за ці 4 роки завжди за фактом витрат зростав. Тож 3,9 трлн буде перетворюватись у зовсім інше число. Як у 2025-му 1,17 трлн запланованих за 9 місяців перетворилися вже у 5,7 трлн.

Ці два моменти підкреслюють, що скорочення видатків у 2026 році на армію є «не за бажанням, а через «неможливість тримати», і з поглибленням кризи ця можливість буде тільки схлопуватись.

❓ Що сталось з вугільною промисловістю? 

Вона «утонула»...

Так можна характеризувати стан галузі економіки московії, яка стала «першопрохідцем» до глобальної московської кризи.

➡️ Лише за 9 місяців 2025 року вугільна галузь накопичила загальний чистий збиток у 225 млрд, що вже вдвічі більше, ніж за весь 2024 рік, коли теж у кризовий для вугільної промисловості рік було накопичено 112 млрд чистих збитків. Частка збиткових вугільних підприємств сягнула 65,4% з 51,7% у 2024 і з 7% до початку широкомасштабного вторгнення.

І ще є цікаві економічні результати, як-от скорочення комерційних доходів (всіх) в економіці майже на 8.2%, але це інша тема.

Те, що хотів сказати, — це відповісти на питання, яке мені часто ставили "про стан неповернення". Він фактично настав: навіть якщо завтра путін вирішить заморозити війну, то все одно після санкційної асфіксії буде криза: тепер лише питання глибини та часу.

Путін хотів бути Петром, але повторить долю Івана Грозного: від перших умовних успіхів на початку правління до глобального занепаду наприкінці.

Resurgam ➰ Приєднуйся

🇭🇺 Угорщину більше не питають: ера московської нафти в Європі добігає кінця

💬 До 24 лютого московська нафта займала 34% європейського ринку, а станом на 2025 рік — лише 3%, які припадають на імпорт Угорщини та Словаччини, які не тільки не скористались винятками для себе, щоб безболісно відмовитись від нафти, а навпаки, збільшили власну залежність від Кремля: Угорщина з 61% до 86%, а Словаччина фактично довела до 100%.

🗣 Міністр МЗС Угорщини Сіярто вже повідомив, що попри тиск Трампа — вони не перестануть закуповувати московську нафту. Виправдання, що «немає доступних альтернатив, бо в них немає моря», що є абсолютною брехнею. 

➡️ Але суть у тому, що Угорщину більше не будуть питати. 

На Генасамблеї ООН Урсула фон дер Ляєн у ряді заходів повідомила, що ЄС прискорить відмову від московської нафти. ЄК після оголошеного плану у серпні щодо повної відмови від ЗПГ до 2027 року вже окреслила вересневі корективи з пропозицією перенести термін на рік раніше.

➡️ Те саме очікується і щодо залишків постачання нафти. У 2022 році ЄС надало винятки Чехії, Угорщині та Словаччині і рекомендувала до кінця 2026 року замінити московську нафту — впоралась із цим лише Чехія, яка раніше очікуваного диверсифікувала постачання.

За повідомленнями, отриманими від представників Єврокомісії, Брюссель поставив собі завдання скоротити термін повної відмови від московської нафти. Ймовірний термін натякають може бути кінець 2025 рік (щодо нафти).

❓ Як Комісія планує цього досягти та уникнути угорського-словацького вето?

Для того, щоб уникнути угорського та словацького вето, Єврокомісія застосує торгове право, яке не потребує одностайності. Такий механізм Брюссель вже застосовував у 2024 році для введення обмежень на московську сільськогосподарську продукцію, значно підвищивши мита.

➡️ Те саме планується і з нафтою: ввести додаткові мита, які зроблять її просто комерційно непривабливою для угорського споживача (значно дорожчою за альтернативи). А якщо Орбан продовжить закуповувати значно дорожчу нафту, то в суспільства виникне ще більше питань до уряду та корупційної складової напередодні виборів.

Урсула використала Трампа як таран

Раніше я писав, що в цьому й полягає певна тактика Брюсселя — «заохотити Трампа» до тиску на себе. Бо для того плану необхідна кваліфікована більшість і не було достатньо консенсусу. Є такі уряди, які відрито виступають за московську нафту, як Орбан чи Фіцо, а є «приховані», які відкрито не виступають у ЗМІ, але зацікавлені, щоб нафта продовжувала надходити в Угорщину, де її переробляють у нафтопродукти.

А так, через те, що Трампу підкинули потрібне бачення (як гадаєте, на Генасамблеї ООН так просто 2 журналісти запитали Трампа саме про Орбана?), то Урсула фон дер Ляєн не тільки отримає схвалення тих, хто мовчазливо був проти в Європі щодо подібного тиску на Орбана та Фіцо, але й уникає відвертих звинувачень у «войовничості» напередодні голосувань недовіри, ініційованих Орбаном на жовтень. Хоч це голосування має мінімальні ризики, але все ж таки.

Подвійний удар для Орбана та Фіцо 

Фактично цим рішенням Брюссель завдає подвійного удару. З одного боку, зруйнує московські корупційні схеми в Угорщині та Словаччині, з іншого — сам процес примусової відмови фактично напередодні угорських виборів призведе або до значного зростання цін на нафтопродукти в Угорщині через зростання ціни на московську нафту (якщо продовжать закуповувати), або Орбан повторить досвід «свого старшого брата в Кремлі» і якийсь час посидить без достатньої кількості пального, поки постачання будуть диверсифікуватися.

У будь-якому з варіантів Орбан втрачає як корупційний ресурс на вибори, так і зіштовхнеться з необхідністю стримувати зростання цін через свою недалекоглядну політику.

🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram
🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

🇺🇸Чи змінила Генасамблея параметри Трампа?

Намагатись оцінити дії Трампа — це як неозброєним оком спробувати побачити чорну діру, але давайте спробуємо.

❓Трамп виходить із процесів?

І так, і ні. Нагадаю, що американська політика погрожувала конкретними датами вийти із процесів у лютому, потім у квітні, потім у червні. Але з урахуванням, що московське вторгнення в Україну пов’язує забагато світових інтересів та процесів, які необхідні також Вашингтону, то просто так «вийти» не дозволяє реальність. Якби все було так просто, Трамп би вже давно «зіскочив». 

➡️Але Трамп бере «перерву»: він залишає події в Україні в «збереженому» вигляді, але водночас «скіпає» до певного стану, про який поговоримо далі.

❓Чи є події вчора ознаками зміни? 

Щоб відповісти на це питання, треба подивитись у розрізі кількох майбутніх тижнів поведінку Трампа. Він же як програвач: та платівка (якщо вона замінена) буде програватись і далі. Якщо ж це ситуативний перфоманс без зміни платівки, то Трамп почне проговорювати те, що і раніше.

Але варто звернути увагу на декілька моментів: Трамп у своєму виступі на ООН не зробив нічого у бік московії; далі перемовини з Зеленським, які український президент оцінює вкрай позитивно; далі пост Трампа у мережі, далі зустріч Макрона з такими ж тезами, що підкреслює, що Трамп ознайомлений із власним постом (це його); далі інтервʼю Зеленського для FOX і далі — бравурний допис на сайті Білого дому у бік України та Зеленського (що не було обов’язковим, але він є). Відсутні ті оберти, якими Трамп прирівнював Україну та московію.

Чи є це справді зміна, зможемо побачити тільки у розрізі часу. Поки можемо зафіксувати «цікаві відмінності».

❓Чи завершився поточний цикл?

Цикл, що розпочався у серпні з візиту Віткоффа до Москви, можна вважати завершеним. Настає новий цикл, які параметри він матиме, зможемо побачити з часом. Але, на перший погляд, це збереження санкцій, продаж зброї за PURL, можливо тиск Білого дому на Угорщину та Словаччину. Введення санкцій та інші компоненти будуть залежати від інших складових, про які далі.

❓Чого очікувати далі? 

Які ж це «інші складові» та що означає «Трамп скіпає, але зберігає», про що я написав на початку? Трамп — політик із низьким рівнем емпатії, для нього правила бізнесу (біржі) ідентичні до правил у політиці. Норми, правила, цінності — то все не для параметрів світогляду Трампа. 

Трамп сприймає будь-яке політичне рішення через призму «вигод/втрат», «інвестицій/дохідності» — саме цим його так і манить Кремль.

➡️Підтримка України для Трампа перебуває в параметрах «ризикованої інвестиції». Це легко простежується за багаторічною риторикою Трампа ще від часів, коли він був кандидатом, від тез, які можна об’єднати в єдине уявлення «Україна вже програла — це програшна інвестиція Байдена». 

Тому на тому «що московія в сильній позиції» і на комерційній користі Кремль і комунікує з Трампом через Віткоффа та Дмитрієва.

➡️Українська та європейська дипломатія, щоб заблокувати дії Кремля, доносила Трампу, що успіхи московії є перебільшеними щодо пропорційності втрат і що стан економіки Кремля стає стратегічною компонентою. 

Схоже, це вдалось донести на тлі розчарування Трампа в діях путіна.

Але, звісно, Трамп не готовий «інвестувати» доти, поки не переконається, що тези європейців та України мають рацію. Фактично ми в позиції Ізраїлю, коли той мав переконати США в слабкості Тегерана і переможності власної стратегії, щоб Трамп міг прийти добити, а не битись.

Паралельно ми пропонуємо використовувати Зеленського як політичний та медійний «таран» проти Китаю та ірану в інтересах США. Трамп підтримує видимість гарних відносин із Сі, але міжнародна критика Пекіна в Європі йому необхідна як метод тиску.

Паралельно все це поєднується з медійними діями, спрямованими на «згладжування гострих кутів щодо підтримки України», які були власне й побудовані риторикою Трампа і МАГА в передвиборчій кампанії та після.

З якою ціллю це медійне згладжування? Як тиск на Кремль? Підготовка виборця до чогось? Просто непослідовність Трампа? Чи все одночасно — побачимо в процесі.

Resurgam ➰ Приєднуйся