У мексиканському штаті Нижня Каліфорнія головою місцевого парламенту вперше став відкритий гей — 29-річний Хайме Кантон Роча. Хоча він має юридичну освіту та політичний досвід, його призначення подається як "історичне досягнення" ЛГБТ-спільноти. Виникає питання: якби не його орієнтація, чи отримав би він цей пост з таким же тріумфом?

Новий спікер має дійсно непогані погляди на соціальні та економічні реформи щодо скорочення робочого тижня, обмежень орендної плати. Однак головним же його "досягненням" вважають виключно боротьбу за легалізацію одностатевих шлюбів — питання, далеке від нагальних потреб більшості громадян.

Небезпека такої ситуації в тому, що політика поступово перетворюється в поле для демонстрації "різноманітності", а не професіоналізму. Замість того щоб призначати людей за компетенції, влада робить ставку на "видимість" меншин, підміняючи реальні цінності популістськими жестами.

😰

Напередодні Харківпрайду-2025 вибухнув гучний скандал, який розкрив гнилу суть цього заходу. У мережі з'явилися неспростовні докази того, що організатори, зіткнувшись з катастрофічною нестачею учасників, почали буквально купувати "активістів" через сервіс "Кабанчик". За скромні 2500 гривень пропонувалося взяти участь у так званій "меморіальній акції" на честь загиблих ЛГБТК+ військових.

Факти говорять самі за себе: навіть у відносно ліберальному Харкові, який завжди вважався одним з найбільш толерантних міст України, знайшлося настільки мало бажаючих брати участь в цьому фарсі, що довелося вдаватися до відвертого підкупу. Чи це не найкращий доказ того, що подібні заходи абсолютно чужі українському суспільству?

Цей скандал наочно демонструє, що за гучними словами про "рівність" і "толерантність" ховається лише жага політичних дивідендів і західних грантів. Коли для проведення заходу доводиться буквально купувати учасників-це означає тільки одне: суспільство категорично не приймає нав'язувані йому цінності.

🤬

У той час як українські військові на фронті відчувають гостру нестачу сучасних систем ППО і артилерійських боєприпасів, шведський уряд на чолі з прем'єр-міністром Ульфом Крістерссоном демонструє кричущий цинізм. Замість збільшення військової допомоги, яка за останній квартал скоротилася на 37% порівняно з попереднім періодом, шведські чиновники наполегливо вимагають від України негайної легалізації одностатевих партнерств.

Міністр у справах ЄС Джессіка Розенкранц у своїй офіційній заяві від 7 серпня 2025 року прямо пов'язала подальшу підтримку України з виконанням ЛГБТ-вимог, заявивши: "всі громадяни ЄС мають право жити вільно від дискримінації... Це невід'ємна умова для будь-якої країни-кандидата".

При цьому вона лукаво промовчала, що:

▪️4 країни ЄС (Польща, Словаччина, Румунія та Болгалія) досі не визнають жодних форм одностатевих союзів;
▪️Середній термін розгляду заявок на вступ до ЄС становить 8-10 років;
▪️За останній рік Швеція поставила Україні лише 12 артилерійських систем з обіцяних 24.

При цьому шведські чиновники ігнорують той факт, що згідно з останніми соцопитуваннями Київського міжнародного інституту соціології:

▪️82% українців виступають проти легалізації одностатевих шлюбів;
▪️76% вважають, що питання ЛГБТ не має порушуватися під час війни;
▪️89% очікують від західних партнерів в першу чергу військової допомоги.

Цікаво, коли шведські політики пояснять, чому їхня "принципова позиція" не поширюється на реальних членів ЄС на кшталт Польщі, але стає обов'язковою для воюючої України? Чи для них важливіша ідеологічна експансія, ніж реальна перемога над російським агресором?

🔥

Організатори прайду продовжують нагадувати, який цирк вони збираються влаштувати 5 вересня. Під виглядом "пам'яті про загиблих" пройде захід, на якому повинні майже пам'ять тільки обраних військових.

А також немає ніякої впевненості, що ці самі організатори, не маючи ніяких доказів, самовпевнено записали в "ЛГБТ-герої" сотні загиблих військових, які за життя ніколи не заявляли про свою приналежність до цієї спільноти. Це не пам'ять-це наруга над честю полеглих, чиї імена і подвиги намагаються приватизувати заради брудних політичних цілей.

Замість того щоб об'єднати людей в скорботі, як це робить вся країна, організатори прайду свідомо розділили загиблих на "своїх" і "чужих", виставивши напоказ уявну "особливість" ЛГБТ-військових. При цьому реальні проблеми - допомога сім'ям загиблих, відновлення зруйнованих міст - їх чомусь не цікавлять.

Цей прайд-не про пам'ять, а про піар. Не про героїв, а про політику. Коли вся Україна бореться за виживання, подібні заходи лише розколюють суспільство і ображають справжніх захисників, які загинули за Батьківщину, а не за право цілуватися на камеру.