Вважається, що Уайт відкрив для літератури материк Австралії. Декілька висловів Уайта для ознайомлення:

• Поки світло, ми ще хоробрі, ну а далі що?
• Дикунами бути пекельно цікаво.
• Найвидатніші ідеї – найпростіші.
• Відкриття ніколи не зустрічають із таким захопленням, як їх здійснюють.
• Яке почуття дикості дарує захисна барва!
• Треба помогти тим, хто нас рятуватиме.
• Щоб важливі твердження дійшли, їх треба повторяти.
• У кого думки нема, той тільки життя всім отруює.
• Крім правил, у нас нічого нема.
• Людські життя можуть тільки дотикатися, але ніколи не зливатися.
• Пізнати самого себе – це найсумніша розкіш.
• Чим менше надіятися, тим легше жити.
• Боїшся того, кого ненавидиш.
• Наскільки втомливе життя, коли доводиться наново прокладати кожну стежку.
• Палка загострюється з обох кінців.
• Кожен бореться з власною пам’яттю.
• У переповненому житті надія не потрібна.
• Я його боюся, бо знаю, як облупленого.
•. Не важливо, чи ти сильний – важливо, чи ти чесний.
• Я забув, про що думав, але я пам'ятаю, чого вчили.
• Життя сповнене альтернатив, але без вибору.
• Нема нічого настільки нелюдяного, як людська істота.

Давним-давно треба було це зробити: «ЄС треба розглянути можливість прийняття рішень не одноголосно, а кваліфікованою більшістю» (речник Єврокомісії Гійом Мерсьє).

Сильно перепрошую, але ще в 2022 році, щойно Угорщина й Словаччина почали ступорити всі європейські рішення по Україні, я писав якраз про це – про негайний відхід від принципу одностайного прийняття рішень в ЄС, НАТО, Радбезі ООН та інших колективних органах.

Як показав 4-річний тупик, принцип консенсусу (всі за) дозволяє одному чмошнику завалювати всі рішення. Краще пізно, ніж ніколи – але давно пора перейти на принцип кваліфікованої більшості (за більшістю голосів). Тоді в росії та її курв зникнуть важелі блокувати будь-яке рішення, й цим перетворювати наднаціональні органи в імпотентно-висячі.

Має вирішувати більшість, а не всі. Як тільки принцип кваліфікованої більшості запрацює – ВСІ міжнародні рішення стануть проукраїнськими. В одну мить.

Для Європи (та й сукупно для всього світового товариства) відмова від одностайного консенсусу й перехід на кваліфіковану більшість повністю усуне т.зв. казус вето – це коли одна чи кілька тварей підзаборних зловживають правом ветувати будь-яке колективне голосування, обнуляючи його навіть попри тотальну підтримку.

Молдова якось пропетляла. І дала кілька уроків щодо нових виборчих трендів.

У гібридних умовах влада може втриматися лише за рахунок чорно-білої антагоністичної протиставчої технології. Що й зробила Санду лозунгом «Або PAS, або Путін». Будь-яка влада, до якої завжди будуть сотні питань, може акумулювати лише вимушений електорат методом залякування або-або. Ця технологія працює як жорстка принука голосувати не стільки за, скільки проти.

У разі виборів Зеленський був би радий зманіпулювати цією технологією – але не зможе, позаяк його конкуренти (Залужний, Порошенко чи хтось із комбатів) точно не підпадають під проросійських. Наші вибори суттєво відрізнятимуться від молдовських, бо внутрішня соціологія показує, що мародерокорупція є для людей навіть більшим подразником, ніж війна. Технологія «або-або» в Україні не пройде, бо ні Зеленський, ні його візаві не є одним із цих або.

У Молдові величезну, якщо не переламну, роль грає голосування діяспори. В нас голоси діяспори кількісно складатимуть третину-половину всіх голосів. Матимемо дику ситуацію, коли долю країни визначить населення, яке з неї звалило з різних причин. Плюс: для влади закордонне голосування є золотою жилою фальсифікації, позаяк його практично неможливо перевірити на чесність підрахунку.

І головне: у Молдові законодавчо обмежили витрати на рекламу! Зняттям із перегонів карався чорний кеш за політичну рекламу, через що Молдова не була завалена бігмордами на мільйони доларів. Як у нас. Наші держиморди скоріше скасують вибори до кінця життя, ніж обмежать політичну рекламу й зроблять виборчі фонди повністю прозорими, як у Молдові. Не кажучи про узаконену цензуру.