Уся стратегія захисту кліки зводиться до конспірології. Подоляк каже: все це кремль. Ботоферма каже: все це Америка.

Почнімо з того, що всякий конспіраціонізм, теорії змови, таємні ляльководи – це одна з найдешевших та найтупіших технологій знімання з себе відповідальності. Це навіть образливо, що такі видатні люди сучасності, маючи під собою цілий караван радників та піярників, не додумалися ні до чого креативнішого та якіснішого за примітивну конспірологію про «інспірацію ззовні».

Як на те вже пішло, напівужарт молюся, щоб за міндічгейтом стояла Америка. Бо в умовах абсолютистської узурпації єдиною управою на кам’яноподібного самодержця є лише зовнішній тиск. Коли внутрішній тиск унеможливлений війною – зовнішній був би рятівним тяглом.

Найгірший, апокаліптичний для українців сценарій був би тоді, якби всім у світі було начхати на зелену мародерію. Пекло почнеться тоді, коли всі зовнішні гравці, розуміючи безперспективність боротьби проти фекальної природи української національної клептократії, просто махнуть рукою і дадуть неформальну згоду на нічогонероблення з «елітою обкрадачів» - лиш би вона далі воювала й самотужки пиняла орду на своїх територіях життями своїх громадян, крадучи при цьому.

Він лишив по собі цілу теорію ведення воєн. Вона спричинила переворот, а більшістю її аксіомами користуються понині.

• Державний діяч, який бачить, що війна неминуча й не може завдати удару першим, винен у злочині проти своєї країни.
• Ніколи не воюйте з одним противником занадто довго – він пристосується до вашої тактики.
• У війні найгірші помилки походять від доброти.
• Ми не повинні боятися, що нас завоюють. Треба боятися, що обивательському благополуччю ніщо не загрожуватиме.
• Капітуляція – це не ганьба. Хороший шахіст не стане продовжувати завідомо програшну партію.
• Якби від кожного бійця ми зажадали, щоб він був військовим генієм, то наші армії були б дуже нечисленні.
• Добросердечні люди можуть, звичайно, вважати, що існує якийсь оригінальний спосіб перемагати без пролиття крові, та це обман.
• Міжнародне право супроводжує насильство, але не ослаблює його.
• При будь-якому сумніві – триматися початкової думки.
• Не можна засуджувати тактику, якщо не можеш запропонувати кращу.
• Чим простіший план – тим він кращий.
• Той, хто вповні застосовує насилля, не щадячи крові, здобуває величезну перевагу над тим, хто цього не робить.
• Переслідування ворога – найважливіший акт перемоги.
• Оборонна війна – негативне заняття, бо вона не розвиває власні наміри.
• Чим безвихідніше становище, тим більше все зводиться до хитрощів.
• Результат двобою складається з суми всіх боїв.
• Лише великі перемоги ведуть до великих результатів.
• Війна – область випадковостей.
• Мусить бути кодекс честі, інакше це купка найманих убивць.
• Дай ворогу повірити, що ти слабкий, а потім завдай удару в серце.

Якби не було публічного хаю - суспільство все одно би знало про мародерську природу влади. Просто зараз воно знає доказово.

Коли з'явилося Е-декларування (під тиском зовнішніх донорів) – відтоді крах української державності почав документуватися. І до того, і після того, й тим паче за рахунок війни єдиною ціллю існування держави є несамовите збагачення мізерного прошарку (касти) істеблішменту – і все. Ніякої іншої мети держава не переслідує.

Це – результат симуляції під назвою «державотворення». Народ на старті погодився на те, що всі крадуть. Бо сам виживав в аналогічний спосіб. Увесь суспільний спектр вище середнього поняття не має, що таке жити на одну зарплату. А весь спектр понижче – це збіднілий люмпен, який третину століття добровільно голосував за тих, хто вже не знає в яке місце засунути собі готівку.

Автором національної катастрофи є не пришельці з ретроградного Меркурія, а наша національна пересіч. Це вона сумлінно вирощувала захланних клептоманів.

Населення знедолених субсидіянтів, не спроможних оплатити навіть комуналку, завжди було, є й буде подарунком для олігархату. Таке населення дуже дешеве. Його купити – раз плюнути, і ми вже побачили уйму готівки, за яку з турботливим виразом морд укотре куплять збіднілих героїв.

1000 їхніх же гривень у писок, щоб менше гавкали.

Украй рідко починаю день музикою, але тут таке діло, що мамі нині 72, а це та людина, яка до млості любить українську музику й мене привчила.

Радіймо сонцю і життю! – лунає як ранковий сюрприз і для мами-ювілярки, і як настанова для кожного слухача:

Хай налетів страшний буран і темно навкруги,
Та все одно повіє вітер
і сонечко прогляне!
Радіймо сонцю і життю!

Мамі побажаю, аби нарешті сповнилося все те, що вона щиросердечно бажає нашим ворогам внутрішнім і зовнішнім.